Мовчав, задумавшись, і я,
Звичним поглядом споглядаючи,
Лиховісне свято буття,
Збентежений вид рідного краю
Н. Фляків
Поет Микола Фляків одним з перших у сучасній літературі підтримав традицію російських класиків: Пушкіна, Лермонтова, Тургенєва, Тютчева, Фета, Єсеніна, Пришвіна, у Творчості яких первозданна Природа, її свіжість і краса посідали не останнє місце. Слава Богові, ще зеленіють пушкінські могутні дуби й шелестять на вітрі галузями есенинские красуні берізки. Микола Михайлович
Фляків своїми щирими віршами затверджує
Світлий спокій
Опустився з небес
И відвідав мою душу.
Світлий спокій,
Простираючись окрест,
Води объемлет і сушу…
Фляків багато побачив на своєму короткому столітті й дійшов висновку, що щастя людин може знайти тільки серед рідної природи, віддаючи сили кропіткій селянській праці на рідній землі
Фляків в основному описує вологодські краї:
Городи росіяни
Під пагорбом сивим.
А дороги вузькі,
Тихі, як дим.
Сонечко
Бризкає сріблом.
Опудало горохове
Махає рукавом…
Поет по-своєму переживає розор села. У його віршах немає гучних обвинувачень у чий би те не була адреса, а є смуток, що інший раз дієвіше, ніж ораторський пафос:
А хуртовина опівнічним набігом
Поля заметає навкруги,
И весь запорошений снігом
Коштує в околиці будинок…
Цей занедбаний будинок символізує запустіння російських сіл у період так званого “укрупнення” сільських господарств, за яке країна заплатила великою втратою поголів’я худоби, втратою багатьох споконвічних селянських ремесел і промислів. Порушена був і кореневий зв’язок російських людей з рідною землею, що найстрашніше в цієї сумної чреде втрат
Але Микола Фляків ніколи не втрачав надії на торжество світлого початку у світі людей і природи. Про цьому його знаменита “Зимова пісня”:
У цьому селі вогні не погашені
Ти мені тугу не пророкуй!
Світлими зірками ніжно прикрашена
Тиха зимова ніч…
Я вважаю, що людина ніколи не повинен забувати, що природа породила його. Хоча б тому ми повинні ставитися до неї з повагою й любов’ю, як до матері. Давайте берегти нашу природу – цей чистий і світлий російський будинок, – щоб у його стінах вічно народжувалися геніальні поети нашої Батьківщини!