МИГУРА ШАРЮН

МИГУРА ШАРЮН (рр. нар. і см. невід.) – художник, поет.

Народився в Києві. По закінченні повного академічного курсу його було запрошено намісником Софійського монастиря Іларієм для проведення реставраційних робіт у храмі; тут він і прийняв чернечий сан. У 1702 – 1703 рр. викладав в академії синтаксиму, а наступного року – поетику.

1704 р. одержав сан архідиякона, в жовтні 1709 р. його призначено ігуменом Батуринського Крупицько-Миколаївського монастиря, подальша доля – невідома.

І. Мигура відомий як творець так званих панегіристичних

гравюр, виконаних у стилі українського бароко (як правило, це були портрети визначних осіб, що супроводжувалися віршованими присвятами). Вони являли собою яскравий приклад синкретичного мистецтва XVII – XVIII ст., де поезія й живопис тісно перепліталися. Відомі його портрети Мазепи (де, крім портрета, зображено й фундовані гетьманом церкви), присвяти П. Сагайдачному, І. Скоропадському, Д. Апостолові, митрополиту С. Яворському, В. Кочубеєві, І. Ломиковському, С. Савичу та ін., які є свідченням немалого таланту Митури і як живописця, що віртуозно володів своїм мистецтвом, і як поета.

Писав латинською і церковнослов’янською мовами.

Літ.: Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею. К, 1856. Т. 1; Попов П. Матеріали до словника українських граверів.

К, 1926.

М. Шевчук


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

МИГУРА ШАРЮН