Мета. Ознайомити учнів з декоративно-ужитковим мистецтвом, народною іграшкою.
Вчити дітей перетворювати, стилізувати реальну форму в декоративну, використовувати народний візерунок в оформленні ескізу народної іграшки, вдало підбирати кольори, точно передавати форму.
Розвивати творчість.
Виховувати естетичний смак любов до народних іграшок.
Завдання, шо закладені в основний зміст уроку.
Вчити учнів бачити спільне і відмінне у реальній і декоративній формах. Вчити розуміти значення візерунків, що прикрашають іграшку.
Демонстрація зразків народних іграшок привернення уваж до різнома-н’пностіхудожніх оформлень. Виконання ескізу, переробка реальної форми на декоративну (стилізація). Виконання роботи в кольорі, створення форми оздоблення візерунком.
Обговорення результатів.
Мистецька абетка.
ДЕКОРАТИВНИЙ РОЗПИС – сюжетні або орнаментальні малярські зображення.
ОРНАМЕНТ – візерунок з ритмічно упорядкованих елементів, що використовуються для оздоблення предметів.
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО – мистецтво виготовлення предметів побуту,
СТАТУЕТКА – зменшене скульптурне зображення.
Тип уроку. Створення самостійної творчої роботи.
Методи і прийоми. Розповідь, коментар, демонстрація наочності, зразків народних іграшок різних видів, бесіда, колективне обговорення, організація сприймання, педагогічне спостереження, порівняльний аналіз, демонстрація прийомів роботи гуашевою фарбою, стимулювання творчої активності дітей.
Обладнання для вчителя. Гуашеві фарби, олівець, папір, грамзапис, народна музика “Сопілка”, іграшки з глини, дерева, пластмаси, тканини.
Обладнання для учнів. Гуашеві фарби, папір, пензлики.
1. Актуалізація опорних знань.
– Ми з вами сьогодні будемо подорожувати в світ веселого і щасливого дитинства. Не буває дитинства без гри.
– Діти, ви любите гратися? (Відповіді дітей).
– Які іграшки вам подобаються найбільше? (Відповідідітей).
– Які іграшки бувають? (Відповіді дітей: м’які, пластмасові, залізні й ін.).
– Скажіть, а бувають іграшки, якими можна не тільки гратися? (Відповіді дітей).
– Іграшки, які мають художню цінність і виготовлені народними майстрами, називаються декоративними. А мистецтво їх виготовлення прийнято вважати декоративно-ужитковим.
2. Мотивація навчальної діяльності.
– Іграшки бувають різні, але якими б вони не були – великими чи
Маленькими, новими чи старими, вони – наші друзі. Іграшками ви граєтеся, їм
Довіряєте свої найпотаємніші думки. Саме з ними зв’язані ваші найкращі
Спогади.
– А ви хотіли б створити собі іграшку? (Відповіді дітей).
– Може, хтось з вас вже пробував виготовляти собі іграшки? (Відповіді дітей).
3. Засвоєння нових знань.
– Історія іграшки походить з сивої давнини. З тих часів, коли люди
Змальовували навколишній світ у вигляді маленьких статуеток обрядового
І культового значення. Вже тоді іграшка була предметом мистецтва і не
Лише передавала форму, а й виражала художні вподобання її творця.
Перші іграшки виготовляли з кісток, каменю, глини, ниток і т. д. Процес створення таких іграшок передавався з покоління в покоління. З часом змінювалась форма, візерунок і призначення іграшки. А з розвитком нових технологій іграшка, виготовлена дома з підручних матеріалів і за народними традиціями, отримала назву народної іграшки.
Народна іграшка відрізняється від звичайної тим, що виготовлена з глини, дерева, природного матеріалу, прикрашена візерунком і може використовуватись як іграшка, як народний інструмент (свищик) і як прикраса.
В Україні найпоширенішими є іграшки з глини. Вони виготовлялись в усіх регіонах, де були гончарі: в Опішні, Косові, Васильківці та ін. Зображали ці іграшки птахів і тварин в трохи спрощеній формі, яка називається стилізованою.
Прикрашали іграшки по-різному: де візерунки малювали, де гравірували. (Демонструю]. Зараз іграшки змінились, бо і час інший. Виготовляти іграшки почали не лише майстри-умільці, а підприємства. І зображають сучасні іграшки не лише істот, що нас оточують, а й придуманих, неіснуючих, фантастичних.
Яка б ні була іграшка, перш ніж її виготовити, насамперед, треба намалювати, лише тоді втілити задумане в матеріалі.
4. Сприйняття нового матеріалу.
– Подивіться на ці іграшки і скажіть, як їх можна назвати? (Декоративно-ужиткові).
– Розглядаємо іграшки, порівнюємо, звертаємо увагу на орнамент.
5. Визначення практичних завдань.
– Ми сьогодні будемо малювати іграшку.
– Яка це буде іграшка, здогадаєтесь, відгадавши загадку, їм овес, люблю я сіно,
Іду скоро, мов машина.
(Кінь)
– Правильно, коника, але не просто коника, а спрощеного, стилізованого
Коника – народну іграшку. Його форма буде простіша, ніж у звичайного коня. А
Щоб легше малювалось, спочатку потренуємось.
Тренувальні вправи.
– Зараз ми з вами повправляємось малювати форму коня.
(Діти виконують малюнок на тренувальних аркушах, а потім в альбомах).
– Але народних іграшок не буває без прикрас. Будемо вчитися малювати
Орнамент на тренувальних аркушах, доки сохне наш коник.
6. Самостійна творча робота учнів.
– Перш ніж ви почнете роботу над завершенням ескізу коника, подивіться, як його намалювали інші. (Демонстрація на дошці учнівських малюнків).
– Щоб вам легше працювалося, вмикаємо музику. (Грамзапис народних мелодій “Сопілка”).
7. Підсумок уроку. Виставка дитячих робіт. Споглядання, аналіз і естетичне оцінювання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)