Послушайте! Послушайте! Ведь, если звезды зажигают Значит – это кому-нибудь нужно?
Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет,
Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – Клянется – Не перенесет эту беззвездную муку! А после Ходит тревожный, Но спокойный наружно. Говорит кому-то: “Ведь теперь тебе ничего? Не страшно?
Да?!” Послушайте! Ведь, если звезды Зажигают –
Значит – это необходимо, Чтобы каждый вечер Над крышами Загоралась хоть одна звезда?! 1914 Послухайте! Послухайте!
Та раз запалюють зорі – Значить – цього потребує людина? Значить – хтось ще хоче, Щоб вони сіяли? Значить – хтось ще називає Оці плювочки перлинами?
І, надсаджуючись, В південного пилу завалах, Вдирається до Бога, Боїться, що зволікав, Плаче, Цілує йому жилаву руку, Просить – Щоб неодмінно була зоря! – Клянеться – Не перенесе оцю беззоряну муку! А потім
Ходить стривожений, Та спокійний назовні. І комусь говорить: “Таж тепер тобі нічого? Не страшно? Так?!” Послухайте! Та раз запалюються Зорі – Значить – цього потребує людина?
Значить – дуже це необхідно, Щоби кожен вечір Над дахами Загоралась хоч одна зоря? Переклад М. Борецького
(1 votes, average: 5.00 out of 5)