Володимир Маяковський Бруклінський міст

Володимир Маяковський Бруклінський міст Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах.

Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975

Гукни, Кулідж, радісний клич! Для доброго слово і я знайшов. Червоній з похвали, мов стяга нашого матерійка, Хоч вн й роз’юнайтед стейтс оф Америка.

Як до церкви іде божевільний прочанин, Ввіходить до скиту, на прощу і піст,- Так я крізь вечірні сіренькі тумани Ступаю, смиренний, на Бруклінський міст. Як пре переможець у місто у зламане

На дулах гармати – жирафам на зріст –

Так жить в апетиті, так славою п’яний Видряпуюсь, гордий, на Бруклінський міст. Як око закохане в мадонну музею

Встромляє безглуздий художник-артист.- Так я, весь осяяний з неба зорею, Дивлюсь на Нью-Йорк крізь Бруклінський міст. Нью-Йорк аж до смерку задушливий дуже,

Його ПОПід хмари підніс чоловік он, А зараз самі лиш будинячі душі Встають у прозорім світінні вікон.

Тут ледве дзижчить елевейтерів дзиск. І, тільки прислухавшись в дзенькіт навколо, Збагнеш,- з деренчанням повзуть поїзди,

Неначе хтось посуд збирає зі столу. Коли ж видається, немовби це тільки Крамар везе з фабрики цукор куплений,-

То щогли,

заввишки не більше за шпильку, Пливуть під мостом небосяжного Брукліна. Пишаюсь з цієї сталевої милі, Живцем в ній мрії мої повстали – Боротьба за конструкції замість стилів, Розрахунок заліза й болтів досконалий.

Якщо надійде кінець світу – Планету сплюндрує комети хвіст, І тільки буде один стриміти Над пилом загибелі зведений міст,- То, як з кісточок, що подібні до голок,

У тіло вбирається ящур в музеї,- Так і з цього моста століть геолог Дізнався б про вигляд доби моєї. Він скаже: – Ця ось лапа крицева Сполучала моря і прерії,

Тяглась до Америки лапою цею Європа, зірвавші індійські пера її. Нагадує машину ребро це сплетене – На моста подивіться,- які має руки він, Що, ставиш стальною погою в Мангеттені,

За губу притягає до себе Бруклін! З проводів електричного прядива Дізнаюсь,- доба після пари.- Тут люди вже горлали по радіо, Тут люди вже літали на аеро.

Для одних тут життя, було – радощі ситні, Для інших – було воно зойком, бідою. Звідсіля безробітні В Гудзон кидались вниз головою. Моя картина далі котиться сковзько

По струнах – по линвах, до зір принада. Я бачу – тут стояв Маяковський, Стояв і вірші складав по складах. Дивлюсь, мов ескімос на електрику міст,

Вп’явшись поглядом в сяйво і ніч. Бруклінський міст – Так… Це справді річ! 1925 .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Володимир Маяковський Бруклінський міст