В українських реаліях, отримавши свободу рекламного простору на початку 90х років, рекламісти спершу “схопились” за маніпулятивні технології в рекламі. Це може бути пов’язане з тим, що в радянських умовах суворої державної монополії як в товарній, так і політичній та соціальній рекламі, за умов відсутності конкуренції, культура реклами практично не розвивалася.
Після того, як в країну почав входити вільний ринок, рекламісти взяли до дії дещо застаріле твердження, популярне в США ще у 70-ті роки, людина в такому разі сприймається як
Ці твердження дотепер тиражуються в країнах пострадянського простору: навіть в російській версії “Вікіпедії” дане таке визначення: “Психологія реклами – розділ психології, який займається оцінкою потреб або очікувань споживачів, розробкою психологічних засобів впливу на людей з метою створення попиту товар, що підлягає збуту”. Також дослідник Лєбєдєв-Любимов зазначає, що особливо нечесною, недобросовісною на пострадянському просторі є політична реклама.
Саме ця невірна, маніпулятивна
Видається, що реклама в українському суспільстві має органічно доповнювати маркетинг як систему координації взаємозалежних елементів ділової активності, людяної, етичної філософії бізнесу, мета якої – зм’якшення криз надвиробництва, збалансування попиту та пропозиції.
З точки зору культури рекламну діяльність слід розглядати як одне з джерел культурного розвитку – розвитку сучасних дизайн-технологій, мистецтва, культури споживання тощо. Рекламування високоякісних товарів задає високі ціннісні стандарти, розвиває знання і смаки людей.
Обійтися без реклами на даному етапі фактично неможливо, як вважає відомий дослідник реклами та психології реклами Бове Аренс. Якісна реклама слугує потребам суспільства: прикрашає вулиці, розвиває людину як особистість, дає йому нову цікаву та корисну інформацію, пропагує моральні цінності, вирішує соціальні проблеми.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)