Роздум за твором Е. Хемінгуея ” Старий і море “. Ернест Хемінгуей прожив лише 62 роки, але його життя було наповнене пригодами і боротьбою, поразками і перемогами, великою любов’ю і виснажливою працею. Він був завзятим мисливцем і рибалкою, брав участь у найризикованіших пригодах і найзухваліших дослідженнях. Його герої були схожі на нього: сміливі, енергійні, готові до боротьби.
Герой повісті “Старий і море” – старий рибалка Сантьяго – прожив велике життя, сповнене боротьби, радості перемог і гіркоти поразок. Але він ніколи
Таким же впертим, упевненим у своїх силах він лишився до старості.
Сантьяго мріяв зловити велику рибину, найбільшу з тих, що ловив він сам і його товариші. І ось на 85-й день доля зглянулася над старим: величезна рибина стала здобиччю рибалки. Та її ще треба було перемогти. Старий свідомий того, що може загинути у цій боротьбі, але не здається.
Він об’єктивно
Сантьяго сам-один, далеко від берега був припнутий до найбільшої з усіх, яких будь-коли бачив чи навіть про яких чув, рибини, у нього “каламутиться н голові”, проте він мобілізує всі свої сили, щоб здобути перемогу – довести самому собі, морській істоті, усім, хто вважав його невдахою, що він ще чогось вартий. “Безглуздо втрачати надію, – думав він. – Безглуздо й, мабуть, гріх”, Ціною колосальних зусиль старому вдалося зрушити рибину, збити її з обраного курсу, але “вона злегка похилилася на бік; тоді вирівнялась і повернула на нове коло”. Рибалка наказував своїм затерплим рукам тягнути линву, ногам – тримати його, голові – бути ясною і не паморочитися. Він подумки звертався до самого себе: “Отож збери докупи свої думки й навчися зносити злигодні, як мужчина.
Або як оця рибина”.
Людина перемогла у цьому жорстокому двобої з рибиною, але на його здобич чатували хижі акули. Їх було багато, і старий відчув, що тепер він буде переможений, та попри все, продовжував боротися не так уже за здобич, а скоріше за свою людську гідність.
До берега він пристав пізно вночі. Знесилений, без здобичі, переможений жадібними акулами. Але, до краю виснажений, він і тут не здається: відв’язує щоглу, закидає її собі на плечі і, майже втрачаючи свідомість, іде нагору до сію ї хатини.
Доки він дістався дому, то мусив разів п’ять сідати перепочити просто посеред дороги. А вже вдома акуратно прихилив щоглу до стіни, випив води й ліг на ліжко. Він одразу заснув глибоким сном, “випроставши руки долонями вгору”.
Уранці в хатину заглянув Маноліно, хлопець, який дружив із Сантьяго. Побачивши, як старий тяжко дихає, який він зморений і поранений, Маноліно не втримав сліз.
Е. Хемінгуей вустами свого героя, старого рибалки Сантьяго, стверджувап “Людина не для того створена, щоб терпіти поразки. Людину можна знищити, але її не можна перемогти”. Такими були герої письменника, таким був і сам Ернест Хемінгуей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)