Однією з провідних тем української літератури є тема землі. І це не випадково. Адже найбільше багатство України – її прекрасна родюча земля. Земля, рясно зрошена потом і кров’ю народу у боротьбі за волю і краще майбутнє.
Одним із кращих творів про землю є повість М. Коцюбинського “Fata morgana”, в якій наскрізним є образ землі. Навколо нього, як навколо осі, обертаються всі події і людські долі, радощі і трагедії.
Кульмінація твору – картина, коли над людьми заполум’янів прапор із священними словами “Земля і воля”. Саме так
Сучасне прочитання повісті – це глибокі роздуми про землю і людину на ній. Золотою, недосяжною мрією, синім птахом, а найчастіше кривавою трагедією була земля для селянина. Маланка молиться на землю, як на ікону. В ній не тільки порятунок від злиднів, а передусім велике людське щастя.
Вона мріє про
Скільки справжньою непідробної поетичної краси землі у мріях цієї спрацьованої знедоленої жінки. Це не жадоба збагачення, а найчистіша, найсвятіша селянська любов до землі. Ці почуття природні, властиві людині, яка народилась і виросла серед полів, хай не своїх, але таких прекрасних.
Земля увійшла в її плоть і кров, стала змістом і метою життя. Мрія працювати на землі – це єдине, що тримає Маланку на цьому світі. Але не можна не сказати, що земля породжувала не тільки любов, але й ненависть до себе, як, наприклад, у Андрія Волика. Спинімося на реакції Маланки, коли Андрій кидає землі найтяжчі прокляття. Тоді Маланка стала, як стовп, і зняла руки до неба. – Що ти кажеш, непритомний!
Та ставай на коліна і цілуй її… їж її, землю святу, вона тебе годує… вона тебе й сховає, чоловіче… Вона стояла, біла, як біль, і справді налякана.
У цих простих словах, таких уривчастих, бо Маланка не могла бути спокійною, фразах велика і мудра оцінка землі і людини. Саме таким, як його розуміє ця проста, безмежно працьовита жінка, має бути ставлення кожної людини до землі. Проблема взаємовідносин землі і людини сьогодні стоїть так само гостро, як колись, хоч і в дещо іншому аспекті;
Але бережне відношення до неї, таке, як у Маланки з повісті Коцюбинського, повинне бути у нас у всіх. Бо багато бід ми натворили, не шануючи її…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)