Нарешті, велике місце в збірнику зайняла лірика інтимна. Було б невірно, однак, у ряді цивільних віршів розглядати любовну лірику Некрасова тільки як данина, що поет віддав традиційній “вічної” темі. І тут повною мірою виявилося його художнє новаторство. “Коли з мороку заблужденья… Давно відкинутий тобою…
Я відвідав твій цвинтар… Ах, ти, пристрасть фатальна, марна… і т. п. буквально змушують мене ридати… ” – писав Некрасову Чернишевський.
А який високий зліт людяності містить у собі драматичний діалог вірша
Важкий хрест дістався їй на частку… Тут, у першому рядку, це ще тільки відвернене позначення тягот, тільки-но оновлений життєвий зворот (“нести хрест”)
Але він у такій якості не залишається, знаходить продовження, на наших очах матеріалізується, одержує, так сказати, підтримку в наочності, розвиваючись у похмурому рефрені, повтореному в чотирьох підряд строфах, “близька моя могила.,
Як глибокі у своїй нерозв’язності конфлікт героїв і визнання правоти кожного з них! А яким гармонійним, справді пушкінським акордом закінчується вся ця історія нелегкої, що проходила в боріннях любові – віршем “Прости!” Прости! Не помни днів паденья, Туги, зневіри, озлобленья, Не помни бур, не помни сліз,
Не помни ревнощів погроз! Але дні, коли любові світило Над нами ласкаво сходило И бадьоро ми здійснювали шлях,
Благослови й не забудь!
Некрасов не тільки прозаировал поезію любові, але й поетизував її прозу. Скільки світл і гуманного сказав він у віршах про так звану занепалу жінку, попереджаючи багато в чому картини й образи Достоєвського! Насамперед тут повинне бути назване ” чиЇжу вночі..”., після якого Чернишевський заявив, що Росія здобуває великого поета, а Тургенєв, навіть у пору близькості з Некрасовим досить що стримано ставився до віршів поета, писав Бєлінському: “…
Скажіть від мене Некрасову, що його вірш мене зовсім з розуму звело; денно й нощно повторюю я цей дивний добуток – і вже напам’ять вивчив”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)