Твір на тему: “Літо на дачі”
Літо не в селі, а на дачі
Звичайно, моя улюблена пора року – це літо. Літо для мене – це пора дач. У нас немає села, тому по вихідним ми з батьками відпочиваємо на дачі.
Так щосуботи й неділю доводиться проводити за збиранням своєї ділянки, допомагаючи батькам. Це буває нудно, але зате потім приємно дивитися на те, що ти зробив своїми руками. Наприклад, цим летом я зробив і допоміг вставити в землю дуги для нашої теплиці.
У ній ростуть зелені помідори, яких нам вистачить ще на всю зиму.
И, звичайно,
Улітку – зовсім інша справа. Якщо виїхати з міста і їхати півгодини на машині, то можна потрапити в місце, де живуть теперішні дикі звірі (і, ще, грибники). Я не дуже люблю гриби, тому в основному бігаю по лісі, намагаючись розшукати чергова тварина.
Найчастіше зустрічаються білки – вони дуже допитливі. Звичайно вони сидять (або “коштують”, як зрозуміти, коли в них чотири лабети?) головою долілиць на стовбурі дерева, дивлячись на мене двома своїми чорними випнутими
Але по деревах я лажу повільніше, ніж вони, а між деревами вони рухаються дуже швидко – я не встигаю встежити за ними навіть поглядом. Видимо, знають, що отут вони можуть бути піймані.
Зате влітку можна легко зловити їжачка. Особливо якщо залишитися з ночівлею в лісі. Він ходить і пихкає, його чутно. Мама боїться таких звуків звідкись через межі намету, а я не боюся. Потрібно просто взяти рушник, накинути на їжачка, і потім його можна брати в руки. Їжачок – це, напевно, самий забавний звір на планеті.
Коли він сворачивается в клубок, починає на тебе фуркать і ображатися – так і хочеться його погладити. Але якщо погладиш – тоді рани гояться дуже довго. А ще погано те, що їжачка не можна взяти до себе додому – я намагався. Вони дуже недобре пахнуть, виявляється, ці їжаки. Та й дресируванню зовсім не піддаються, і навіть на ім’я своє не відгукуються, як ти їх не вчи.
Але, у кожному разі, і їжаки, і білки, і море, і ріка, і наша дача – це все літо. І за це я його люблю.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)