Максим Рильський Бабине літо. Оповідання

В ранній період своєї творчості Максим Рильський пробував свої сили і в галузі художньої прози. Він написав кілька оповідань і нарисів, які в 1967 році вийшли окремою книгою “Оповідання “Бабине літо”, “Тишина” – це малюнки з життя мисливців, рибалок, трудівників села. В них чимало місця займають картини природи. Письменник любить своїх героїв, співчуває їхньому горю.

Так, в оповіданні “Глас вопіющого” змальовано селянина-бідняка, змученого поневірянням у місті. Злидні вигнали його з села до міста шукати заробітку: “Просто

на тротуарі під тином сидів селянин. Не старець абощо, ні.

Віддихав. Приїхав недавно з далекої тишини замислених ланів і так тут натомився. Може, він шукав роботи…

Сидів і дивився, і, мабуть, не бачив нічого у своїй втомі. Вийняв з торбини і їв хліб, черствий хліб, що виріс на рідній, випещеній, виснаженій землі…”.

У своїх прозових творах М. Рильський також зазнав благотворного впливу демократичної української і російської літератури. Як приклад можна навести казку “Чарівний город”, дуже схожу до оповідання Панаса Мирного “Сон”, написаного в добу революції 1905 року. Безіменний герой

казки Рильського, як і герой твору Панаса Мирного, потрапляє “в дивний город незнаної краси”, бачить там щасливих людей серед чудової природи. “Всі люди,- говорить М. Рильський,- сіяли молодістю, красою, щастям… ніхто не знав слова “сум”, слова “осінь”.

Казка “Чарівний город” розкриває нам душу молодого поета, його палкі мрії про вільне, щасливе життя трудящих. Уже ранні твори поета відзначались порівняно високою культурою вірша і мови. Саме ці, пройняті гуманними ідеями, любов’ю до народу, вірші і прозові твори Рильського викликали тепле ставлення Лесі Українки до молодого поета. Як згадує К. В. Квітка (чоловік видатної поетеси), Леся Українка “пильно стежила за розвитком Максима Рильського, якого ніколи не бачила, але ставилась з ніжністю” .

Всі ці зерна демократичного світогляду, елементи реалізму ранньої творчості М. Рильського в нових умовах поступово зростали і дозріли добротними плодами. У 1918 році М. Рильський видає книгу лірики “П і д осінніми зорям и”, яка складалася з віршів, написаних переважно до Жовтня. Цього ж року виходить його поема-ідилія “На узліссі”, написана після революції. Ліричний герой поеми “На узліссі”, в якому легко впізнати її автора, відгородившись від суєти людської, в хатині на узліссі “над книжкою душею він ширяє”.

Рильський в цей час бачив прекрасне в музиці й красі “незнаних слів”, у книгах письменників різних епох і народів незалежно від їх переконань. Ліричному герою байдуже було, коли “премудрий фарисей його зове: “Людина без ідей”.

У книзі “Синя далечінь” (1922) поет уявою своєю мандрує по інших країнах, прославляє античне і західноєвропейське мистецтво. Але вже в окремих творах поета в книзі “Під осінніми зорями”, написаній перед цим, помітні елементи реалізму в зображенні рідної української природи – нива білої гречки, скошене просо, доспілі яблука (“На білу гречку впали роси”, “Яблука доспіли” та ін.). Поет усвідомлює потребу конкретно-реалістичного зображення рідної природи, як необхідну умову справжньої поезії:

Вона – це мати. Будь же сином, А не естетом, І станеш ти не папіряним,- Живим поетом! (“Люби природу не як символ”). “Поле чорніє. Проходять хмари”

Вірш “Поле чорніє. Проходять хмари” (1911-1918) ввійшов до книги “Під осінніми зорями” і належить до ранніх творів поета.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Максим Рильський Бабине літо. Оповідання