В 20- 30-е роки Исаак Еммануїлович Бабель по праву вважався одним із провідних письменників Росії. Про його прозу були написані десятки статей. Самі ранні оповідання Бабеля схвалив і допоміг опублікувати сам М. Горький. Це було в 1916 році, але потім наступила довга пауза
У роки громадянської війни Бабель під чужим прізвищем іде воювати в Конармию Будьонного. Його перші оповідання про Конармии викликали бурхливу негативну реакцію самого Будьонного. Це й не дивно: уже тоді народжувався стиль оспівування перемог більшовиків і різних їхніх здійснень,
Отже, Бабеля його власний командарм обізвав так: “… дегенерат від літератури Бабель обпльовує художньою слиною класової ненависті” конармейцев. Але знову допоміг М. Горький, що знав ціну таланту цього письменника. Заперечуючи Будьонному, М. Горький дуже високо оцінив бабелевскую “Конармию” і навіть сказав, що письменник зобразив героїв своєї книги яскравіше, “краще, правдивіше, ніж Гоголь запорожців”.
Але ми знаємо, що Горький сам вступив у конфлікт із тоталітарним режимом Сталіна, і Бабель втратив останній захист. В 1939 році Бабель був арештований і незабаром
У часи так званої “хрущовської відлиги” про Бабеля знову заговорили. Вийшла його книга “Вибране”. Але офіційна літературна реабілітація Бабеля йшла повільно. “Відлига” закінчилася, і письменник знову зазнав різкої критики, у стилі буденновской, але тепер йому ставили за провину антинаукові погляди й концепції
У чому ж складалися його так звані антинаукові погляди? Мені здається, насамперед у тім, що радянська цензура тої пори відсувала в тінь добутку про революцію й громадянську війну тих письменників, які відверто говорили про свою епоху. Поки радянські цензори намагалися якось замовчати ім’я Бабеля, в 1973 році в ГДР вийшло двотомні збори його творів, а в 79-м у США – однотомник російською мовою “Забутий Бабель”.
Зараз, коли російському читачеві повністю повернута творча спадщина цього чудового письменника, ми бачимо, як були не праві ті, хто обвинувачував його в зраді власному народу
У всіх своїх добутках про революцію й громадянську війну Бабель викривав несправедливі обвинувачення, що коштували життя многим неповинним людям, настигшие і його самого. Герої Бабеля у всіх ситуаціях намагалися уникнути кровопролиття. В одній з новел “Конармии” головний герой перед атакою спеціально виймає патрони з нагана, щоб не вбити людини. Бойові товариші не розуміють його й починають ненавидіти. І. Бабель талановито розвивав гуманістичні традиції класичної російської літератури, у яких життя й щастя людини завжди переважають над іншими цінностями
Не треба розмазувати манну кашу по чистому столі І. Бабель
У невеликому шедеврі Бабеля “Конармия”, написавши яку він одночасно підписав собі вирок, лише відтягнутий у часі, є таке речення: “Ми представляли мир, що як цвіте сад, по якому гуляють гарні жінки й коні”. Ємність цього речення колосальна: так і бачиш молодих, майже пацанів, бійців конармии, що відпочивають після бою й мріють зовсім про деякому – омире.
Принадність бабелевского мови не стільки в тім, що він абсолютно точний і гранично лаконічний. І не стільки в тім, що це почасти містечковий діалект Одеси. Мовними характеристиками письменник володіє в досконалості, і те, що Будьонний, наприклад, говорить із єврейським акцентом, не дивує. “Хлопці, – сказав Будьонний, – у нас погана положення, веселей треба, хлопці…”
У цьому є якесь письменницьке чудо. Читаючи прозу Пушкіна, доторкаєшся до такого ж чуда: прості селяни, Омелян Пугачов – усі володіють правильною літературною мовою, але кожний говорить індивідуально, типово, а починаючи згадувати, представляєш чомусь, що їхнє мовлення було нескладної, спрощеної
Так само й у Бабеля. Проза його густа, як український борщ із мозковою кісточкою, до відмови насичена метафорами, фактами, подіями. Цього набору на перший погляд зайво багато, але саме він створює неповторне зачарування цього письменника. Ну й звичайно – гумор.
Чудовий одеський гумор, яким припудрена кожна фраза, кожна, сама сумна подія. “Над ставком зійшов місяць, зелена, як ящірка”. “На стіні – фотографія Лементів. Лементи на ній широкі, як шафи, з натужними випнутими очами”.
Бабель, безсумнівно, часто зіштовхувався з антисемітизмом. Це не озлобило його, іронія на тему поганого ставлення до євреїв добра, м’яка, він не міняє стилю викладу
“Кравець. Скажіть, Лева, що роблять у червоній армії з кіннотником, коли він що-небудь порушить?
Лева. Мойша! Червоноармійця викликає старшина й пускає йому юшку з носа. Потім його судять два червоних генерали й теж пускають йому з носа юшку!
Кравець. Лева! І так роблять тільки з євреями?! Лева.
Що ви говорите, Мойша! Єврей, що записався в червону армію, перестав бути євреєм. Він став росіянином! “
Одна зі складової прози Бабеля – лапідарність. Він ухитряется в невелике речення вкласти стільки інформації, що в іншого письменника на це пішло б сторінок десять. “Бійці дрімали у високих сідлах. Пісня дзюрчала, як пересихающий струмок.
Дивовижні трупи валялися на тисячолітніх курганах. Мужики в білих сорочках ламали шапки перед нами”.
Один абзац, а скільки сказано! Є настрій, є географія місцевості, є утома бійців після важкого переходу, їх пересохлі від жари ковтки, є жах мужиків, про всякий випадок надевших смертні (білі) сорочки
Звичайно тільки вірші мають неймовірну ємність при абсолютному лаконізмі. Бабель визнавався, що пише повільно, важко. Що, до речі, не заважало йому бути активним журналістом.
Зате якість цих важких рядків давно переплавило “словесну руду” у золото чистої проби.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)