Т. Г. Шевченку вдалося створити прекрасний історичний твір – поему “Гайдамаки”, яку поет присвятив гайдамацькому повстанню 1768 року, яке біль відоме бід назвою Коліївщина. Ще й досі ведуться суперечки щодо жорстокості повстанців, але достатньо один раз прочитати поему, і стає зрозумілим усе, що відбувалися у ті часи. Ще й зараз одні називають гайдамаків розбійниками, інші – визволителями.
Таке неоднозначне ставлення до цих подій, скоріш за все, викликане тим, що в основі їх лежить дуже складне філософське питання: що можна зробити
Відповідь на це запитання шукав і великий Кобзар українського народу. Але остаточне визначення поет залишив читачам, зобразивши усі події у власному розумінні, скрасивши твір реальними та вигаданими подіями і персонажами.
Головними героями поеми “Гайдамаки” Т. Шевченко зробив козацьких ватажків Залізняка і Гонту. Ці образи змальовані в поемі глибоко психологічно, яскраво і всебічно, ми маємо змогу бачити всі їх сумніви і почуття, сприйматися тими самими питаннями, які поставали перед ними. Народ слухався своїх ватажків і любив їх.
Те не менш цікавими у поемі я
Він був закоханий у титарівну Оксану і відчував муки ревнощі до неї.
Та мені більш цікава Оксана. І якщо була б можливість, я б написала їй листа. Зробила б це я приблизно так:
“Доброго дня або вечора, шановна Оксано!
Ти мене не знаєш и не можеш знати, адже нас розділяють майже два століття. А ось я добре знаю про твоє життя, про кохання до тебе Яреми, яке було описане у поемі Т. Шевченко “Гайдамаки”. Щоб допомогти тобі розібратися у подіях та своїх почуттях, я трохи розповім тобі, що я побачила як сторонній спостерігач.
Мені відомо, що Ярема був у тебе закоханий, але за мораллю вашого часу він не міг сподіватися на те, що ти колись станеш його жінкою. Адже ти не могла бути парою “безрідному байстрюкові, сироті убогому”, “багатому на лати та на дрібні сльози”. Але юнак мав ніжне любляче серце, і його кохання до тебе відзначалося відданістю. Саме кохання до тебе, Оксано, спонукало Ярему приєднатися до гайдамаків, саме воно спонукало його на подвиги і боротьбу.
Саме кохання до тебе, Оксано, зробило з зацькованого хлопця героїчного борця за свободу своїх співвітчизників.
Що ж до тебе особисто, то ти, Оксано, можеш вважатися взірцем української дівчини. Автор поеми зобразив тебе як дівчину з українських народних пісень. Тому ти і виглядаєш у поемі, як “серцем грибка” “ясочка” і “зоря”.
Мені дуже легко уявити, як твої карі очі сяють, як зіроньки, легко уявити твої “чорні брови” і “білі рученята”.
Те мене вразила не тільки твоя зовнішня краса, а й краса духовна. Мені імпонує твоя солідарність з повстанцями, турбота про хворого батька, твоя вірність у почуттях і глибоке кохання до Яреми.
Та й ліричність твоєї мови, Оксано, повністю відповідає твоїй емоційній вдачі. А як ти звертаєшся до свого коханого, як звеш його на допомогу! “Прилітай же, мій соколе, мій голубе сизий!”. А твоя ніжність просто безмежна!
Я вважаю, що у твоєму образі, Оксана, Т. Шевченко втілив найкращі риси українських жінок, тому й сьогодні ти можеш бути взірцем для кожної з нас.
Дякую тобі, Оксано, щасти тобі і прощавай!
З повагою до тебе, …”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)