Про лірика Пушкіна говорити й важко й легко. Важко, тому що це різнобічний поет. Легко, тому
Що це надзвичайно талановитий поет. Згадаємо, як він визначив сутність поезії:
Вільний, знову шукаю сполучника
Чарівних звуків, почуттів і дум.
Неодмінною умовою Творчості поет уважає волю. Пушкіна вже до сімнадцяти років був цілком
Сформованим поетом, здатним суперничати з такими маститими світилами, як Державін, Капнист.
Поетичні рядки Пушкіна на відміну від громіздких строф Державіна знайшли ясність, добірність і красу.
Відновлення
Новаторство нам тому й здається непомітним, що ми самі говоримо на цій мові. Бувають поети “від розуму”.
Їхня творчість холодно й тенденційно. Інші занадто багато уваги приділяють формі. А от ліриці Пушкіна
Властива гармонійність. Там усе в нормі: ритм, форма, зміст.
ЧиБроджу я уздовж вулиць шумних,
ЧиВходжу в багатолюдний храм,
Сиджу ль серед юнаків божевільних,
Я віддаюся моїм мріям.
Так починається один із самих блискучих віршів Пушкіна. Музичне повторення в і чи не
Здається
Мучить думку про швидкоплинність життя, про те, що на зміну йому прийдуть нові покоління й він, можливо, буде
Забутий. Ця сумна думка розвивається протягом декількох строф, але потім, у міру того як вона
Поступається місцем філософському примиренню з дійсністю, міняється й звуковий настрой вірша.
Елегійна довжина зникає, останні рядки звучать урочисто й спокійно:
И нехай у гробового входу
Младая буде життя грати,
И байдужа природа
Красою вечною сіяти.
Виняткове художнє чуття Пушкіна керувало їм у виборі ритму, розміру. Дивно
Точно відтворюється тряска дорожнього екіпажа:
Довго ль мені гуляти на світі
Те в колясці, те верхи,
Те в кибитці, то в кареті,
Те у возі, те пішки?
Коли читаєш вірш “Обвал”, мимоволі приходить на пам’ять гучна гірська луна, виникають в
Уяві похмурі обриси скель і обривів.
…І нарікає бор,
И блищать серед хвилястої імли
Вершини гір.
Пушкін, як ніхто, умів радуватися красі й гармонії миру, природи, людських відносин. Тема
Дружби – одна з ведучих у лірику поета. Через все своє життя він проніс дружбу з Дельвигом, Пущиним,
Кюхельбекером, що зародилася ще в ліцеї. Багато вільнодумних віршів Пушкіна адресовані друзям,
Однодумцям. Таким є вірш “До Чаадаєва”. У рядках, позбавлених усякої
Иносказательности, поет призиває друга віддати свої сили звільненню народу.
Поки свободою горимо,
Поки серця для честі живі,
Мій друг, вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви!
Настільки ж недвозначний заклик до повстання втримується й у знаменитій оді Пушкіна “Вільність”.
Головна думка оди в тім, що “вільність” можлива й у монархічній державі, якщо монарх і народ
Строго додержуються законів, у тому числі й моральним. Пушкіна призиває до цьому, але разом з тим звучить
Попередження тиранам:
Тирани миру! тріпотіть!
Поетичні прокльони на їх адресу займають целую строфу.
Самовластительный лиходій!
Тебе, твій трон я ненавиджу
Твою погибель, смерть дітей.
З жорстокої радостию бачу.
Читають на твоєму чолі
Печатка прокльону народи.
Ти жах миру, сором природи,
Докір ти богові на землі.
Цар розлютив, прочитавши ці рядки. “Пушкіна треба заслати в Сибір, – заявив він, – Він бунтівник
Гірше Пугачова”.
На лиховісному контрасті безтурботної природи й жахів кріпосництва будується ” Село “.
Вірш умовно можна розділити на дві частини. Перша частина – це “притулок спокою”, де всі
Повно “щастя й забвенья”. Здавалося б, по тоні першої частини ніщо не передвіщало вибуху обурення.
Навіть підбор відтінків говорить нам про райдужні картини сільської природи: “запашні скирти”, “світлі
Промені”, “блакитні рівнини”. Інакше, “скрізь сліди достатку й праці”. Але друга частина вірша несе
Антикріпосницьку спрямованість. Саме тут, у селі, Пушкін бачить лиховісну причину всіх
Нещасть – кріпосне право, “рабство худе”, “барство дике”. Закінчується вірш
Риторичним питанням:
Побачу ль, про друзі! народ не пригноблений
И рабство, занепале по манію пануючи,
И над батьківщиною волі присвяченої
ЧиЗійде, нарешті, прекрасна зоря?
Але цар не почув закликам поета. Пушкіна очікувало посилання. Правда, завдяки Жуковському, північну
Посилання замінили південної. Під час повстання декабристів Пушкін жив у Михайлівськім. Тут його застала
Звістка про жорстоку розправу над ними. Він пише чудовий вірш “У Сибір”, що передає
Декабристам через Катерину Трубецьку. Він посилає друзям слова розради:
Не пропаде ваша скорботна праця
И дум високе стремленье
Пушкін був не тільки однодумцем декабристів, його вірші надихали їх. Кожне нове
Добуток був подією, листувалося з рук у руки. Про це говориться у вірші “Арион”:
А я – нескінченної віри повний, –
Плавцям я співав…
Співак виявляється єдиним, хто уцелел після “грози”. Але він залишається вірний своїм переконанням:
“я гімни колишні співаю”.
Бути із друзями в лиху – священний обов’язок кожної людини. Високі почуття любові й дружби
Незмінно супроводжують Пушкіну, не дають йому впасти в отчаянье. Любов для Пушкіна – найвище
Напруга всіх щиросердечних сил.
Як би не була людина подавлена й розчарований, який би похмурої не здавалася йому дійсність,
Приходить любов – і мир опромінюється новим світлом.
Самим дивним віршем про любов є вірш “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье”.
Пушкін уміє знайти дивні слова, щоб описати чарівний вплив любові на людину:
Душі настало пробужденье:
И от знову з’явилася ти,
Як скороминуще виденье,
Як геній чистої краси.
Жіночий образ даний лише загалом: “голос ніжний”, “милі риси”. Але навіть ці загальні
Контури жіночого образа створюють враження піднесеного, надзвичайно прекрасного.
У вірші “Я вас любив” показаний, що теперішня любов не егоїстична. Це світле,
Безкорисливе почуття, це бажання щастя улюбленої. Пушкіна знаходить дивні рядки, хоча слова
Зовсім прості, повсякденні. Напевно, саме в цій простоті й повсякденності проявляється краса
Почуттів і моральна чистота:
Я вас любив так искренно, так ніжно,
Як дай вам бог улюбленої бути іншим.
Особлива увага хотілася б звернути на вірш ” Мадонна “.
Цей вірш Пушкін присвятив своїй дружині. Радість і щастя від довгоочікуваного шлюбу (він тричі
Робив речення Н. Н. Гончаровой) виразилися в рядках:
Здійснилися мої бажання. Творець
Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна,
Найчистішої принадності найчистіший зразок
Поезія Пушкіна має дивний дарунок. Вона як живлющий бальзам впливає на людину.
Вірша Пушкіна ми знаємо з юного років, але тільки через якийсь час, іноді через багато років, ми
Відкриваємо для себе заново казковий мир його поезії й не утомлюємося дивуватися її кристальній чистоті,
Ясності, натхненності. Поезія Пушкіна вічна, тому що вона звернена до всього прекрасного в людині.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)