Лірика (грецьк. lyrikos – лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри – струнного музичного щипкового інструмента) – один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси. У Л. першорядне значення надається виражальним засобам, які формують особливу інтимну атмосферу з витонченим емоційним станом, тобто – ліризм. до речі, ліризм притаманний і прозі (твори В. Стефаника, М. Коцюбинського,
Терміном “Л.” позначають також певний віршовий твір або сукупність творів,
Ліричний герой Пояснює специфіку ліричного характеру у всьому багатстві проявів душевного життя, узагальнює досвід художнього світосприйняття та творчого чину. Стосунки між автором та ліричним героєм трактуються як зв’язки між прототипом та створеним на його основі художнім образом. Л. – не синонім поняття “поезія”, вона наповнює його естетичним змістом, який можна назвати “аристократизмом духу”, що спонукає людський геній до осягнення ідеалів краси та істини.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)