Інтимна лірика

Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus – найглибший, потаємний) – умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – любовна пристрасть автора. Таку лірику ще називають “любовною”, або “еротичною”. І. л. розкриває широкий діапазон душевних переживань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця; основні мотиви поезії мають еротичне забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття, втаємничення у заповітні істини. Після “Книги Пісень” та лірики трубадурів, Ф. Петрарки та Данте Аліг’єрі, Гафіза й О. Пушкіна, Т. Шевченка й І. Франка, В. Сосюри й Наталі Лівицької-Холодної інтимна лірика виявилася невичерпною як для сьогоденного покоління поетів, так і для наступних.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Інтимна лірика