Ліна Костенко – поетеса гострої думки і палкого темпераменту

I. Виняткове місце в українській літературі. (Ліна Костенко, безумовно, посідає найперше місце в українській літературі останніх чотирьох десятиліть завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, яка характеризує багатьох радянських письменників, здатності мовчати тоді, коли це означало відмову від спокус облаштувати своє життя ціною поступок. Загальне визнання видатної поетеси вона здобула завдяки вмінню синтезувати у своїй творчості найкращі риси української поезії.)

II. Довголітнє мовчання.

(З 1961 до 1977 року поетесу не друкували, а “підготовлені” у видавництві збірки лірики були розсипані. Перед періодом вимушеного мовчання вона видала три поетичні книжки: “Проміння землі” (1957), “Вітрила” (1958), “Мандрівки серця” (1961). Політичні заморозки, які настали в середині 60-х років, спричинилися до того, що поетеса далі видавати свої книжки не могла.)

III. Громадське й культурне відродження. (Саме покоління митців, яких сьогодні називають “шістдесятниками”, відіграло помітну роль у культурному відродженні суспільства. Письменники різних напрямів і стилів, досить відмінних за характером

і стилем творчості, були поєднані єдиними уподобаннями, знайшли своє чільне місце в літературі 60-х років XX століття. Ліна Костенко перекреслила своїми поезіями плаксиву писанину деяких ліриків, що захаращували полиці магазинів та підривали довір’я читачів до сучасної поезії.)

IV. Розмаїття тем. (Талант Л. Костенко незаперечний, саме тому її поезії вражають кожного. Видатна письменниця торкається багатьох тем: це і вічні духовні цінності, краса життя і природи, жорстокість війни та її наслідки, перше і вічне кохання, роль митця в суспільстві, доля України.)

1. Антивоєнна лірика. (Сучасна поетеса Ліна Костенко зустріла війну дитиною – вії років, її дитинство було “вбите на війні”. У своїх віршах поетеса не описує війну, вона розповідає про її жахливі наслідки. Скульптори увічнюють пам’ять героїв обелісками, художники пензлем, письменники – словом.

Ліна Костенко увічнила пам’ять солдат словесним обеліском – віршем “Тут обелісків ціла рота”. Війна перервала тисячі молодих життів, не давши сказати найголовнішого слова, не дозволивши побувати “у снах юнацьких”:

Лежать наморені солдати,

А не проживши й півжиття!

Про жахливі, криваві наслідки війни розповідає Л. Костенко у поезії “Пастораль XX сторіччя”.)

2. Пейзажна лірика. (Поетична образність Ліни Костенко свіжа, приваблива, умотивована глибоким відчуттям естетичної міри. Поетеса глибоко оригінальна, вона використовує яскраву палітру кольорів для зображення природи, має багату метафоричну уяву. У поезії “Ніч” письменниця дивиться на землю, ніби з далекого космосу, й уявляє її молодою красунею:

Розметавши ріки, як руки,

Спить земля в м’якому просторі,

Їй на коси випали роси,

Трави-ковдри сповзли з постелі… )

3. Філософська лірика. (Ліна Костенко – талант багатогранний і незабутній. Кожна її поезія – це філософський роздум про вічні категорії, це урок молодим, це сповідь. Поринаючи в чарівний світ її творчості, ми виносимо для себе справжні дорогоцінності авторської мудрості, вивчаємо життя людини, бо Л. Костенко не приховує нічого від своїх читачів. їй огидні користолюбство, пристосуванство, ницість, духовне рабство, вона прагне високого польоту в “час орлів”:

… А де ж висота?

Що за поет, як піввіку лякався?)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Ліна Костенко – поетеса гострої думки і палкого темпераменту