Ліна Костенко – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ

ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ

Ліна Костенко (нар. 1930 р.)

Ліна Василівна Костенко – українська поетеса. Народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині у родині вчителів. З 1936 року жила в Києві. Там закінчила середню школу і наприкінці 40-х років стала студенткою Київського педагогічного інституту.

Пізніше вступила до Московського літературного інституту, який закінчила 1956 року. 1957 року побачила

Світ її перша збірка поезій “Проміння землі”, незабаром вийшли збірки “Вітрила” (1958) і “Мандрівка серця” (1961). Потім

Ліна Костенко зазнала гострої критики, і в її творчості почалася тривала перерва. Готова на початок 1963 року до друку книжка “Зоряний інтеграл” підпала під чергову хвилю ресталінізації і була заборонена владою.

Наступну поетичну книгу “Над берегами вічної ріки” читачі побачили лише 1977 року після шістнадцятирічної перерви. Подією в українській літературі став роман у віршах “Маруся Чурай” (1979). За цей роман Ліна Костенко стала лауреатом Державної премії України ім.

Т. Г. Шевченка (1987). Перу поетеси належать також збірки поезій “Неповторність” (1980), “Сад нетанучих скульптур” (1987),

збірка віршів для дітей “Бузиновий цар” (1987). Останній твір поетеси – історичний роман у віршах “Берестечко”, який вона почала писати ще в 1966-1967 роках, вийшов друком тільки 1999 року.

Для творчості Ліни Костенко, яка розвинулась на тлі найкращих надбань світової поезії XX століття, характерні потужна інтелектуальна напруга, тяжіння до влучності вислову, поєднання рельєфності в описі деталей і підкресленої суб’єктивності в оцінці явищ.

“Поява першої збірки Л. Костенко була явищем безпрецедентним в радянській поезії бодай від кінця 1920-х років: визначний поетичний хист втілився від самого початку (можливо, й завдяки добрій літературній освіті) в цілком зрілих поезіях, сповнених щирого ліризму і досконалих щодо форм…

Талант Л. Костенко, якщо зризикувати спробою психологічно увійти в її творчу лябораторію, справляє враження якогось гармонійного і врівноваженого. Вона ніби не силкується ні вишукувати теми, ні добирати оригінальних висловів для її оформлення. Тему їй дає кожна обсервація навколишнього, а поетичне мислення відразу одягає її в мистецьку форму, накликаючи при цьому відповідні асоціяції. А культура поетики виявляється у відборі з усієї суми вражень саме тільки тих, які варті, щоб їх зафіксувати на папері…”

(Кошелівець І. Сучасна література в УРСР.- Мюнхен: Пролог, 1964- С. 282, 289.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ліна Костенко – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ