Ліна Костенко – Пісенька про космічного гостя

ПІСЕНЬКА ПРО КОСМІЧНОГО ГОСТЯ Достигають яблука ранети. Рання осінь листя золотить. Гарний хлопець з іншої планети, може, завтра в гості залетить.

Діло звичне – міжпланетні мандри. Усміхнеться, зніме свій шолом. Скаже: – Там, в сузір’ї Саламандри, твій коханий бив тобі чолом. Я спитаю: – Є у вас поети? Як по-марсіанськи – макогін?

Знаєш, там туманність Андромрди, Хай не йде так часто на обгін. Він посидить, трохи відпочине, цей мій дивний, нетутешній гість. Планетарно синіми очима про безмежний космос розповість. Прийдуть люди з ним погомоніти, хлібом-сіллю я їх пригощу.

Передам йому для Береніки білі айстри в крапельках дощу. Перевірю техніку в ракеті, розкажу, як звуться журавлі. Хай посіє в себе на планеті жменьку слів із нашої землі. Апарат космічний загуркоче, пропливе смарагдовий кортеж… – Добре, я коли-небудь заскочу.

Ти в якій галактиці живеш?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Ліна Костенко – Пісенька про космічного гостя