Лічилка – один із жанрів дитячого фольклору, римовані лаконічні вірші від п’яти до десяти (іноді – більше) рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній. Виконуються в чіткому ритмі. Л. будується на ірраціональній основі, не вкладається в логічну схему, має асемантичні сполуки (“Ене, бене, реч…”), характеризується деформованим сюжетом (“Еники-беники їли вареники”), має – яскраві ознаки суголосного словотворення – цією традицією живилася практика авангардизму (футуризму та ін.), наприклад,
За походженням Л. пов’язані з магічними обрядами глибокої минувшини, з ворожіннями на числах, з історичною, фрагментарно зафіксованою пам’яттю (“Обре, обре, заховайся добре”), із слідами табу, що зумовлюють принадну загадковість жанру. Л. спонукають дітей до словесної творчості, їхні мотиви використовуються у літературі (поезії) для дітей (Наталя Забіла, Тамара Коломієць, В. Лучук, О. Орач та ін.), набуваючи “окультурненого” вигляду;
Одна маленька дівчинка
Пішла гуляти в сад.
Там дві зелені яблуньки
Край тину встали в ряд.
Під вітами три квітоньки,
Чотири будяки.
Над ними п’ять метеликів
Ведуть свої танки (Наталя Забіла).
(2 votes, average: 3.50 out of 5)