Казка – один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, сюжетний художній твір усного походження. В основі К. – захоплююча розповідь про вигадані події і явиша, які сприймаються і переживаються як реальні. К. відомі з найдавніших часів у всіх народів світу.
Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами – сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, – К. не зв’язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями. для них характерні традиційність структури
Водночас К. відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря). Тому К., як правило, побутують у багатьох варіантах. За змістом К. поділяються на кілька різновидів. К. про тварин генетично найдавніші, зв’язані з тотемічними уявленнями. Головними їх героями виступають звірі.
З часом К. втрачають міфологічний і магічний сенс і набувають повчально-виховного характеру. Один із різновидів К. про тварин – кумулятивна К. (твори для дітей, що розвивають логічне мислення, пам’ять, виховують моральні почуття тощо). Фантастичні К. первісно також мали магічне призначення, яке з часом утратилося; в них органічно поєднуються міфічне, фантастичне і героїчне начала.
Провідні мотиви: змієборство, добування і використання чудодійних предметів (цілюща вода, жар-птиця, меч-кладенець, шапка-невидимка, чоботи-самоходи) та ін. Герої фантастичних К., як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі випробування на шляху до мети. У побутових К. переважають мотиви з повсякденного життя. Героями їх виступають бідний селянин, кмітливий наймит чи солдат, бурлака, вередлива жінка тощо. Часто у цих К. зустрічаються персоніфіковані образи – доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда.
Казкові образи і мотиви широко використовуються у художній літературі, музиці, малярстві.