ЛЕВАНДА ІОАНН (спр. ім’я – Іван Сікачка; березень 1734, Київ – 06.07.1814, Київ) – церковний діяч і проповідник.
Народився в сім’ї шевця. 1748 р. вступив до Київської академії за рахунок священика Воскресенської церкви у Києві Іоанна Леванди, на честь якого й прийняв нове прізвище. По закінченні навчання (1759) два роки вчителював у Переяславській колегії, викладаючи риторику.
З 1763 р. – священик Успенського собору в Києві. Там дуже швидко прославився своїм ораторським мистецтвом. 7 серпня 1786 р. його призначено кафедральним протоієреєм
Вирізнявся своїми повчаннями, промовами з нагоди різних свят, прибуття високих гостей, похорон, вінчань тощо.
Іоанн Леванда – останній представник ораторсько-учительної прози в Україні. Автор більш як 200 проповідей, писаних спочатку під польським впливом. Та згодом він змінив свою манеру, роблячи її більш оригінальною і раціоналістичною. Секрет популярності проповідей криється, очевидно, в їхній простоті, живій оповідній мові, пересипаній доречними оповідками.
У його проповідях сконцентрувалися всі риси барокової гомілетики – як високого, так і низького бароко. За свідченням
Був удостоєний Хреста (1787), ордена св. Анни (1806). Багато з його повчань і вітальних промов надруковано ще за життя в Києві та Москві. Частина з них, очевидно, втрачена, оскільки якийсь шанувальник, отримавши від Іоанна Леванди повне зібрання творів для видання, залишив їх у Москві під час нашестя французів, де вони й загинули.
Цікавився Іоанн Леванда і історією України, зокрема мав цінну й велику збірку історичних документів. Мав також і багато знайомих серед українських діячів, із багатьма з них листувався, був близький до діячів Новгород-Сіверського патріотичного гуртка (О. Лобисевич, В. Капніст), відповідно й до кола українських автономістів.
Літ.: Терновский Ф., Голубев С. Киево – Софийский протоиерей Иоанн Леванда // Тр. Киев. дух. акад. 1873. № 10 – 12.
М. Шевчук
(2 votes, average: 5.00 out of 5)