Цікаво, якою людиною треба бути, щоб стати байкарем? Можливо, чарівником? А можливо, і просто доброю, мудрою, справедливою людиною.
Саме таким переді мною постав Леонід Глібов – байкар, людина дивовижної долі. Народився Леонід Глібов 4 березня (21 лютого) 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батько його працював управителем маєтків у жорстокого пана, тож Леонід Глібов ще маленьким надивився на бідування простого люду. Тому часто у своїх творах він писав про злих і ненажерливих кріпосників. Писати почав ще в дитинстві.
А під час навчання
Життя великого байкаря було нелегким: хвороби, тяжка праця вчителя, заборона і навіть знищення творів, нагляд поліції. Але він завжди намагався бути у вирі життя: займався культурно-просвітницькою діяльністю, організовував літературні вечори та вистави, брав участь у роботі недільних шкіл, писав багато, переважно байки. У біографії Глібова особливо
Він майже зовсім утратив зір… Але письменник не здався, продовжував творити. Свої байки і вірші він диктував синові. 10 листопада (29 жовтня) 1893 року видатного громадянина і байкаря не стало. Але залишися його байки, вірші…
Такі чарівні, зрозумілі кожному. Від них віє чимось рідним. Світ його байок яскравий, виразний, грає всіма барвами життя, дотепним гумором, вражаючим сміхом. Життя творам Глібова дає простота й чистота його мови.
Усенародне визнання, любов і шана тобі, великий байкаре! І пригадуються слова В. Самійленка: І от замовк твій глас, погас огонь ясний, Що в темному світив околі… Але не вмре поет у пам’яті людській! Згадаємо тебе в недоленьці тихій І в кращий час нової долі!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)