Історія знає безліч імен видатних особистостей, що, відкинувши загальновизнані норми, ішли своїм тернистим шляхом. Не завжди їх сприймало оточення. Далеко не всі витримували такий тиск – багато хто йшов на компроміс.
Однак знаходилися й такі, що, незважаючи на удари долі, непорозуміння, день у день наполегливо йшли до поставленої мети. І зрештою здобували визнання.
Валерій Лобановський мав безперечний авторитет серед футбольних професіоналів, гравців і вболівальників ще за життя, хоча найвищу урядову нагороду країни – звання
Він завжди був не таким, як інші: “не так” грав, “не так” спілкувався з пресою, “не так” розмовляв із наставниками, а пізніше – “не так” тренував. Адже в усьому був першопрохідни-ком, реформатором, борцем.
Лобановський народився в Києві. Спочатку – дитяча спортивна школа, футбольна школа молоді, а потім – київське
“Динамо”. Такою була його дорога до великого футболу. Успіхи в спорті не змусили його занедбати навчання: з медаллю закінчив школу, згодом – політехнічний інститут. Технічна освіта стала йому в нагоді й на футбольному полі: Лобановський
Як петля Нестерова, теорема Піфагора, геометрія Лобачевського, його “сухий лист” увічнив свого винахідника.
У спортивній кар’єрі Лобановського-футболіста були високі злети, та до історії спорту він увійшов насамперед як неперевер-шений теоретик і винахідник тактики гри. Його досягнення на тренерській ниві протягом трьох із половиною десятиліть свідчать самі за себе.
“Золоті” успіхи на всесоюзній арені, Суперкубок Європи і двічі Кубок володарів кубків, бронзові медалі Олімпійських ігор у Монреалі, “важке” срібло чемпіонату Європи 1988 року, п’ятиразове сходження на найвищий щабель п’єдесталу пошани чемпіонату України. Ці вершини – лише основні віхи на його шляху.
Нині стадіон, який знав уславленого гравця й тренера, та вулицю в рідному місті названо його ім’ям, при вході до стадіону відкрито пам’ятник Валерію Лобановському. Про нього написано чимало книжок, знято документальні й художні фільми… Слід, залишений ним у житті, яскравий, а у футболі – грандіозний.
Він виховав цілу плеяду видатних українських футболістів, які стали зірками європейського та світового футболу. Так, Олег Блохін у 1975 році, Ігор Бєланов у 1986 році, Андрій Шевченко у 2004-му ставали володарями “Золотого м’яча” – призу найкращого футболіста Європи. Його визнали своїм учителем і чимало закордонних тренерів і популяризаторів футболу.
Багато вихованців Валерія Лобановського нині успішно продовжують справу Майстра, пам’ятаючи його науку.
Роздуми Лобановського про футбол, завдання гравця, роботу тренера і про вміння перемагати на полі й у житті зібрані в його книжці “Нескінченний матч…”. Це друге видання книжки, оновлене й розширене 2009 року, доповнене новими матеріалами й останніми інтерв’ю, називають його творчим заповітом.
Три крапки в назві книжки мають своє смислове навантаження: вони свідчать, що життя Валерія Лобановського у футболі триває.
42 7 слів За матеріалами інтернет – видань
(2 votes, average: 3.00 out of 5)