Липневого ранку, коли сонце тільки-но Квітнуть соняшники зажевріло на сході, свої маленькі жовті голівки до нього повернули соняшники. Рожевий прозорий схід все більше і більше розпалювався, червоно-багряне сонце сходило над обрієм. Слідом за сонцем, стежачи за його рухом на небосхилі, повертали свої жовті голівки соняшники. Обережно вони розкривали свої пелюстки, і згодом маленька зелена голівка перетворювалась на величезну жовту квітку, що радісно посміхалася теплому сонечку. Тендітний соняшник є уособленням сонця на землі. Існує легенда
Вони закрили землю хмарами, крізь які не могло пробитися Сонце. Люди почали хворіти, почався голод. Люди почали молитись, і Бог розігнав хмари.
Сонячне світло бризнуло в усі боки, зігріваючи всіх своїм теплом. Бог дав людям насіння, яке було скупане в сонці. І з цього насіння виріс соняшник. Люди з давніх-давен вважають соняшник дитям Сонця.
Соняшники завжди дивляться на Сонце, слідкують за ним, повертаючи свої жовті голівки за його ходом. Уранці, посміхаючись, розкриваються і ніби ніжаться
Розквіт соняшників – це народження сонця, здається, що все навколо палахкотить, переливається, заряджається сонячним теплом. Немов тисячі дитячих облич посміхаються до нас, кивають нам голівками, запрошуючи нас: подивіться, які ми прекрасні маленькі сонечка – соняшники. Цвітуть соняшники, радіють теплу і сонцю…