Як налягло на Русь татарське лихоліттє, Зісталося в Києві немовби тілько сміттє.
На Клязьму й на Москву позабігали люде І визирали, хто з Киян туди прибуде.
І всі, що руської єдиності жадали, На Клязьму й на Москву помалу прибували.
І засвітився світ по застумах московських, І надив буйтурів до себе запорозьких.
І покидаючи свою руїнну дикость, Вбачали під Петром імперії великость.
Імперія, се власть була над ворогами, Над Ханом, Турчином, Литвою і Ляхами.
Боявсь про Чигирин султан і споминати, Давай на Буджаки необзир утікати.
Ляхва
І що б там ні було гіркого на Вкраїні, А густо забуяв наш нарід на руїні.
Де нас десятками за Паліїв лічили, Там мільйонами край рідний ми осіли.
Навчили ми Ляхву латину занедбати, Польщизною листи й літописи писати.
Так само й Москалю живу вказали мову І привели його ід пушкінському слову.
Собі ж добро своє найкраще приховали: Про рай, свій рідний край, з Тарасом заспівали.
Та пісня по Урал і Волгу розлилася, – Стара в ній русчина з новою понялася.
Тепер Боянська Русь козацтво занедбала, Руїнним полом’єм хвалитись
І буде знов її той дух животворити, Що із Ляхви й Москви умів людей зробити.
Той дух, що всю Ляхву одвадив од латини, Статарену Москву – од нагинання спини.
Колись до Києва тягли народи многі, – Од Волхова, Карпат, Тмуторокані, Волги.
Свобода їх узлом в’язала побратимським, Як средиземний мир під славним царством римським.
Уставши з попелів козацької руїни, Кликнімо до синів славненької родини:
Озвітеся, брати, з восходу і з заходу До неприязного всім деспотам народу.
Під себе ми своїх сусід не підгортали, Над гегемонію свободу прекладали.
Без єзуїта Лях, Москаль без бюрократа Зустріне серед нас приятеля і брата.
Топімо ж у Дніпрі ненавись братню, дику, Спорудьмо втрьох одну імперію велику.
І духом трьох братів освячений диктатор Нехай дає нам лад свободи імператор.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)