До рідного народу, Подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті
Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого
Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко
Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць та розбишак великих! Єдиний скарб у тебе – рідна мова,
Заклятий для сусідського хижацтва: Вона твого життя міцна основа. Певніша над усі скарби й багатства.
Се голос луччих предків
Та зчервоній од сорома тяжкого: Що всі сусіде мають що назвати, А ти своїм не назовеш нічого. Що захопив єси серед руїни. Забрав усе великий твій добродій;
Жене тебе неволя з України, Із рідним словом тулишся мов злодій. На ж зеркало всесвітнє, визирайся, Збагни, який ти азіат мізерний,
Своїм розбоєм лютим не пишайся. Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Інколи поетам доводилося говорити
Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра. П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: “Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся”. У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)