Не можливо йти вперед, не озираючись на пройдений шлях. Крокувати прямо з гордо піднятою головою і не звертати уваги на те, що було до того, не є правильним. Особливо якщо це стосується долі цілої країни. Важкий час проживає наш народ: час, коли проливається кров сильної половини українства, час, коли ріками розтікаються сльози матерів, дружин, сестер та дочок, час розрухи та невпевненості в завтрашньому дні.
Але варто оглянутися назад, і ми зрозуміємо, що щось подібне в історії нашого краю вже було.
Не раз і не два чужинці хотіли загарбати
Бо ж зараз потребують вирішення безліч питань в усіх сферах життя. Економіка, політика – все потребує мудрого керунку та глибокого осмислення ситуації. А для того, на мій скромний погляд, варто зазирнути в минуле.
Гадаю, що і в княжій добі є вчинки високоповажних і шанованих керівників, які й дали поштовх подіям, котрі на превеликий жаль ми сьогодні зі жалем спостерігаємо. Жаль, дуже жаль, що свого часу кожен наступний, хто приходив до влади в нашій державі, і навіть ще до того часу, коли Україна нею стала, не зміг зробити основного – об’єднати землю, на котрій правив. На нещастя ніхто не зміг воз’єдати землі по обидва береги Дніпра… А варто було б!
Таким чином, хочеться висловити те, що наболіло. Огляньмося, звідки ми вийшли і що маємо зараз. Зробімо мудрі висновки і все в нас прийде до ладу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)