Справді, людиною на землі створено багато величного і дивного: пам’ятники архітектури, знамениті полотна художників, єгипетські піраміди, заводи, а також досконалі в технічному прогресі морські кораблі та повітряні лайнери. А скільки написано лише нашими співвітчизниками літописів і книг! Щороку засіваються безмежні простори України – хлібне поле нашого народу. Збудувати дім чи хату, викувати шаблю і плуга, змайструвати колиску і вишити рушник.
Усе це праця щоденна, кропітка – нею живе людство на землі. Пісню створити – також
Череп розбитий – як ляжу – в могилі, Ними лиш зможу й для правнуків жить. Заповіт працелюбства поетові залишила його мати-селянка:
Синку, кріпися! – мені ти твердила – Адже ж не паном родився ти, чей! Праця, що в гріб мене вчасно вложила, Та лиш тебе доведе до людей! І поет усім своїм життям стверджує слушність цих слів, дякує своїй матері за
Тут слушно згадати Тараса Шевченка: “Там матір добрую мою, ще молодою у могилу нужда та праця положили…”. Цю саму думку висловлював і Василь Симоненко у вірші “Дума про щастя” – від тяжкої колгоспної праці у доярки “руки й ноги ночами гудуть”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)