Крах мрій Олени Ляуфлер
Повість Ольги Кобилянської “Людина” – це твір, який вчить цінувати людину в собі та в інших. Головна героїня твору Олена Ляуфлер зростала в середовищі, яке суворо дотримується правил щодо життя цісарського чиновництва та виховання молоді і сім’ї. Оточення подружжя Ляуфлерів, їхні друзі – це лікар, майор, податковий урядовець, товаришки пані радникової. Чоловіки за найвищу честь для себе вважали вірне служіння монархії, а жінці належало бути гарною хазяйкою, покірною берегинею домашнього вогнища.
Батько
Шлюб між молодими людьми укладався як ділова угода, а кохання сприймалося як непотрібна химера. І тому, коли Олена покохала Стефана Лієвича, який підтримував її потяг до наукової та художньої літератури, розмови про соціалізм, дарвінізм, жіноче питання, батьки дівчини були настроєні вороже до її
Уся родина і добрі знайомі штовхають Олену до матеріально вигідного одруження. Навіть знайома вчителька музики Маргарета, до якої звернулася Олена за порадою, малює перед дівчиною непривабливу, сумну перспективу життя самотніх жінок. “Всі вдовиці і старі пані, – пояснює Маргарета Олені, – вони нічо. Останні належать ще до тих безталанних, що ще до того і смішні. Самотні блукають у житті, без приюту, без становища, сказала би-м, без смислу, ат! – живуть, щоб не вмерти. Наприклад, я: смерті не бажаю, як в молодих пристрасних днях.
Знаю, що кінець сам прийде, а буде се сумний, глухий кінець… Чи хочеш і ти вести таке життя?”
Олена довго бореться, захищаючи свою незалежність, але, зрештою, прощається зі своїми мріями і дає згоду взяти шлюб із нелюбом. Знайомий лікар каже дівчині: “Біда ломить і залізо, а ви лиш людина”. Людина в устах міщанина – це слабке створіння, яке повинне жити, пристосовуючись до обставин. Але для Олени слово “людина” звучить гордо.
Будь-що вона хоче відчувати себе незалежною, бути хазяйкою своєї долі. Але життя виявилося сильнішим за горду, розумну дівчину. Воно відбирає крила, розбиває всі її мрії, принижує і ламає її долю.