З дитячих мрій виростають поети (за поезією Лесі Українки)

Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш “Мрії”). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:

Тільки дивно, що не принци,

Таємницею укриті,

Не вродливі королівни

Розум мій очарували.

Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. її приваблювали не переможці лицарських поєдинків, котрі “промовляли люто “Здайся!”, а переможені. Нехай

вони і “розпростерті”, до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: “Убий, не здамся!”

Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважала тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності.

Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами.

В іншому вірші “Як дитиною, бувало” маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликали сліз. Вона тихо вставала і ніколи не скаржилася на біль

від забиття:

“Що болить?” – мене, питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю.

Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження:

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

Характер Лесі Українки сформувався у дитинстві. Просто з дитинства ввійшла вона в літературу – як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

З дитячих мрій виростають поети (за поезією Лесі Українки)