Літературний рід : лірика.
Жанр : ліричний вірш, що став народною піснею (філософсько-сатиричний).
Вид лірики : громадянська (філософська).
Провідні мотиви : викриття суспільних вад; щасливий той, хто має чисте сумління.
Віршовий розмір : дактиль.
Тип римування : суміжне.
Про твір : у пісні “Всякому місту – звичай і права… ” автор ставить в один ряд і засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити
Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє недолікам суспільного життя ідеал чистої совісті й ясного розуму. Останній рядок кожної строфи, крім завершальної, є рефреном, у якому сконденсований неспокій митця: “Лиш одне непокоїть мій ум”.
Проблеми, порушені у творі, були злободенними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш “Всякому місту – звичай і права… ” зажив великої популярності, ставши народною піснею: відомі понад п’ятдесят її варіантів (а це одна з ознак фольклорного твору). Іван Котляревський один із варіантів цієї пісні використав як арію возного в п’єсі “Наталка Полтавка”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)