Короткий переказ роману Пиранделдо “Покійний Маттиа Паскаль”

Маттиа Паскаль, що був хоронитель книг у бібліотеці, заповіданої якимось синьйором Боккамацца рідному місту, пише історію свого життя. Батько Маттиа рано вмер, і мати залишилася із двома дітьми – шестирічним Роберто й чотирирічним Маттиа. Всі дела вів керуючий Батта Маланья, що незабаром розорив сім’ю колишнього хазяїна.

Після смерті першої дружини літній Маланья женився на юній Оливі, до якої Маттиа був небайдужий, але в них не було дітей, і Маланья став кривдити Оливу, уважаючи її винуватої вэтом.

Олива підозрювала, що справа

отут не в ній, а в Маланье, але порядність заважала їй перевірити свої підозри. Приятель Маттиа Помино розповідав йому, що закохано у двоюрідну племінницю Маланьи Ромильду. Її мати хотіла видати дівчину заміж за багатія Маланью, але це не вийшло, і тепер, коли Маланья став каятися у своєму одруженні з бездітною Оливою, замишляє нові підступи. Маттиа хоче допомогти Помино женитися на Ромильде й зводить із нею знайомство. Він увесь час розповідає Ромильде про Помино, але сам закоханий так боязкий, що вона зрештою закохується не в нього, а в Маттиа.

Дівчина настільки гарна, що Маттиа не може встояти й стає її коханцем. Він

збирається на ній женитися, і отут вона зненацька пориває з ним. Олива скаржиться матері Маттиа на Маланью: він одержав докази, що в них немає дітей не по його провині, і тріумфально заявив їй про це. Маттиа розуміє, що Ро-мильда і її мати мерзенно обдурили і його самого, і Маланью й, щоб відомстити робить Оливі дитини. Тоді Маланья обвинувачує Маттиа в тім, що той збезчестив і погубив його племінницю Ромильду.

Маланья говорить, що з жалості до бідної дівчини хотів усиновити її дитини, коли він народиться, але тепер, коли Господь послав йому в розраду законне дитя від власної дружини, вона вже не може назвати себе батьком іншої дитини, що народиться в його племінниці. Маттиа залишається в дурнях і змушений женитися на Ромильде, тому що її мати загрожує йому скандалом. Відразу після весілля відносини Маттиа з Ромильдой псуються. Вона і її матір не можуть простити йому, що він знедолив своє законне дитя, тому що тепер весь стан Маланьи перейде до дитини Оливи.

У Ромильди народжуються дівчинки-близнюки, в Оливи – хлопчик. .Одна з дівчинок умирає через кілька днів, інша, до якої Маттиа встигає дуже прив’язатися, – не доживши до року. Помино, чий батько стає членом муніципалітету, допомагає Маттиа одержати місце бібліотекаря в бібліотеці Боккамацци. Один раз після сімейного скандалу Маттиа, у руках якого випадково виявилася невелика сума грошей, про яку не знають ні дружина, ні теща, іде з будинку й відправляється в Монте-Карло. Там він іде в казино, де виграє біля вісімдесяти двох тисяч лір.

Самогубство одного із гравців змушує його одуматися, він припиняє гру і їде додому. Маттиа уявляє собі, як його дружина й теща вразяться несподіваному багатству, він збирається викупити млин у Стиа й спокійно жити в селі. Купивши газету, Маттиа читає її в поїзді й натикається на оголошення про те, що на його батьківщині, у Мираньо, у мірошницькому шлюзі в Стиа знайдений сильно, що розклався труп, у якому всі пізнали бібліотекаря Маттиа Паскаля, що исчезнули кілька днів назад. Люди вважають, що причиною самогубства були грошові утруднення.

Маттиа вражений, він – раптом розуміє, що зовсім вільно: усі вважають його мертвим – виходить, у нього немає тепер ні боргів, ні дружини, ні тещі, і він може робити все, що йому заманеться. Він радується можливості; прожити как’би два життя й вирішує прожити їх у двох різних обличчях. Від колишнього життя в нього залишиться тільки око, що косить. Він вибирає собі нове ім’я: відтепер його кличуть Адриано Меис. Він міняє зачіску, одяг, придумує собі нову біографію, викидає обручка.

Він подорожує, але змушений жити скромно, тому що повинен розтягти свої гроші на все життя, що залишилася: відсутність документів позбавляє його можливості надійти на службу. Він не може навіть купити собаку: за неї треба платити податки, а для цього також необхідні документи

Маттиа вирішує оселитися в Римі. Він знімає кімнату в Ансельмо Палеари – старого дивака, що захоплюється спіритизмом. Маттиа переймається великою симпатією до його молодшої дочки Адріанові – скромній добрій дівчині, чесної й чималої. Зять Адриани Теренцйо Папиано після смерті сестри Адриани повинен повернути придане Ансельмо, тому що його дружина вмерла бездітної.

Він попросив в Ансельмо відстрочки й хоче женитися на Адріанові, щоб не повертати гроші. Але Адріана боїться й ненавидить грубого розважливого зятя, вона закохується в Маттиа Паскаля. Папиано впевнений, що Маттиа багато, і хоче познайомити його із завидною нареченою – Пепитой Пантогада, щоб відволікти його від Адриани. Він запрошує Пепиту до Ансельмо на спіритичний сеанс.

Пепита приходить разом з гувернанткою й іспанським художником Бернальдесом.

Під час спіритичного сеансу, у якому беруть участь всі мешканці будинку, у Маттиа із шафки зникають Дванадцять тисяч лір. Украсти їх міг тільки Папиано.

Адріана пропонує Маттиа заявити в поліцію, але він не може заявити про крадіжку – адже він ніхто, що ожив мрець. Не може він і женитися на Адріанові, як він не любить її, – адже він одружений. Щоб зам’яти справа, вона воліє збрехати, начебто гроші найшлися.

Щоб не мучити Адріанові, Маттиа вирішує поводитися так, щоб Адріана розлюбила його. Він хоче почати доглядати за Пепитой Пантогада. Але ревнивий Бернальдес, которою Маттиа невзначай скривдив, ображає його, і кодекс честі зобов’язує Маттиа викликати Бернальдеса на двобій. Д Маттиа не може знайти секундантів – з’ясовується, що для цього потрібно дотримати купи формальностей, що неможливо зробити, не маючи документів

Маттиа бачить, що його друге життя зайшло в глухий кут, і, залишивши на мосту тростина й капелюх, щоб усі подумали, начебто він кинувся у воду, сідає в поїзд і їде на батьківщину

Від Адриано Меиса в нього залишається тільки здорове око: Маттиа зробив операцію й уже не косить

Приїхавши на батьківщину, Маттиа першою справою відвідує свого брата Роберто. Роберто вражений і не вірить своїм очам. Він розповідає Маттиа, що Ромильда після його мнимого самогубства вийшла заміж за Помино, але тепер її другий шлюб за законом буде вважатися недійсним, і вона зобов’язана повернутися до Маттиа. Маттиа цього зовсім не хоче: у Помино й Ромильди маленька дочка – навіщо руйнувати їхнє сімейне щастя?

Так він і не любить Ромильду. Помино й Ромильда уражені й розгублені, побачивши Маттиа живим, адже пройшло більше двох років після його зникнення. Маттиа заспокоює їх:

Йому нічого від них не потрібно.

На вулиці ніхто не довідається Маттиа Паскаля: усі вважають його померлим

Маттиа йде на цвинтар, відшукує могилу невідомого, котрого всі приймали за нього, читає відчутий напис на могильному камені й кладе на могилу квіти

Він поселяється в будинку своєї старої тітки. Час від часу він приходить на цвинтарі “подивитися на себе – померлого й похованого. Який-небудь цікавий запитує; “Але ви-то хто йому будете?” У відповідь Маттиа знизує плечима, прищулюється й відповідає: “Я и є покійний Маттиа Паскаль”.

За допомогою дона Элиджо, що перемінив Маттиа на пості хоронителя книг у бібліотеці Боккамаоди, Маттиа за півроку викладає на папері свою дивну історію. У бесіді з доном Элиджо він говорить, що не розуміє, яку мораль можна з її витягти. Але дон Элиджо заперечує, що мораль у цій історії, безсумнівно, є, і от яка: “Поза встановленим законом, поза тими приватними обставинами, радісн або смутних, які роблять нас самими собою… жити неможливо”.

О. Э. Гринберг

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття.

М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.