Дурні – сто одинадцять різновидів людської дурості. Кожний з персонажів персоніфікує якусь одну людську слабість (корисливість, дурні манери, бражництво, перелюбство, заздрість і т. п.), але всі пороки, з погляду автора, виникають внаслідок природної людської дурості. Персонажі Бранта позбавлені індивідуальності (імен, біографій, характерів), тому що образ створюється винятково тим, що наділяється всепоглинаючою пристрастю.
Герой не виступає в оповіданні на самоті, а завжди в співтоваристві йому подібних. Галерея образів дурнів багатолика.
Це
Автор вінчає дурнів ковпаком про бубонцями й частенько йменує те одного, те іншого Ганс-дурнем Нерідкі в Бранта й порівняння дурнів, що звихнулися, про ослами. Разом про тим достаток
Девізом церкви стало правило: хочеш грішити – плати.
От чому, думає Брант, зло залишається безкарним Автор “Корабля дурнів” ремствує на те, що про людину судять не по його достоїнствах, а по його статку. Багатієві в будь-якій компанії забезпечене саме почесне місце. Брант уболіває, що над миром запанував його величність Пан Пфеніг.
Заволодіти ним поспішають користолюбці, лихварі, перекупники, шахраї й злиденні. Автор не робить розходження між рисою характеру й професією, тому що всі його герої жадають наживи. Навпроти, йому милі люди скромні, чесні й бедние. В антиподах власників убачаються ті чесноти, за які будуть ратувати Лютер і його послідовники, – працьовитість, помірність, смиренність
(2 votes, average: 4.00 out of 5)