Конституція Німеччини. 16 квітня 1871 р

Імперське законодавство здійснюється Союзною Радою й рейхстагом. Згода більшості в тому й іншому зібранні необхідна для імперського закону й встановлює його.

Союзна рада складається йз представників держав, що входять до сполучнику, між якими голоси розподіляються таким чином, що Пруссія одержує 17 голосів із 58.

Президентство в союзі належить королеві прусcькому, який має титул німецького імператора. Імператор є представником імперії в міжнародних зносинах; від імені імперії оголошує війну й укладає мир, вступає в союзи та інші домов

з іноземними державами. Імператор скликає, відкладає й закриває Союзну Раду й рейхстаг. Голосування в Союзній Раді й керівництво її справами належить імперському канцлерові, який призначається імператором.

Імператорові належить розробка й публікація імперських законів і нагляд за виконанням останніх.

Охарактеризуйте політичну систему Німеччини за конституцією 1871 р.

Імперський закон про союзи 19 квітня 1908 р.

§ 1. Всі піддані імперії користуються правом союзів і зборів, оскільки це не суперечить кримінальному законодавству.

§ 3. Кожний сполучник, що переслідує політичні цілі (політичний сполучник),

винний мати правління й статут. Правління зобов’язане в межах двотижневого терміну після утворення сполучнику надати статут і відомості про членів правління відповідним місцеперебуванню сполучнику поліцейським владі…

§ 7. Публічні збори просто неба й ходи по вулицях і площах потребують дозволу поліцейських влади….

§ 12. Обговорення на публічних зборах має вестися німец ькою мовою.

§ 17. Особини, що не досягли 18 років, не мають права бути членами полі тичних союзів і бути присутніми на зборах таких союзів… смороду не можуть бути присутніми на публіч них політичних зборах…

Яким чином обмежувалось конституційне право німців на волю зібрань? Подумайте, чому було заборонено доля в політичних організаціях молоді.

Із виступу імперського канцлера Б. фон Бюлова

Перед представниками королівської комісії колонізації

Про германізацію польських земель

Перш за всі, панове, королівській комісії колонізації, корінне завдання якої – створити міцний німецький бастіон на Сході, слід прискорити й розширити, у міру можливості, процес заселення. На це я указував п’ять років тому. До 1902 р. число сімей, що щорічно поселяються там, збільшувалося поволі й ніколи не перевищувало 700; з 1902 р. воно значно зросло. В 1902 р. там було оселено 1200 сімей, в 1903 р. – 1476, в 1904 р. – 1480, в 1905 р. – 1527, в 1906 р. – 1568 і в 1907 р. – майже стільки ж селянських сімей і приблизно 500 сімей робітників.

У цілому за п’ять років це склало понад 9 тис. сімей. Це приблизно у два рази більше, ніж за весь попередній годину з 1886 р.

Для шкірного, знайомого йз становищем справ у провінції Познань і Західна Пруссія, ясно, що поселення отут окремих колоністів нічого не дає. Мі повинні в цьому польському морі створювати великі острови німецьких поселень; масова колонізація настійно необхідна не тільки для збереження існуючих поселень, алі й для забезпечення їм політичного впливу. Особливо необхідна широка колонізація поблизу міст, щоб провести їх поступову германізацію.

Дайте оцінку колонізаційній політиці німецького уряду на польських землях

Промова Вільгельма II при відправці німецьких військ до Китаєві

Для придушення народного повстання

Пощади не давати, полонених не брати! Подібно до того як тисячу років тому при королеві Етцеле гуни запозбавили по собі пам’ять про свою могутність, що до цього години збереглась у переказах і казках, так саме завдяки вашим діянням ім’я німців у Китаї повинне запам’ятатися на тисячу років, так щоб ніколи китайці не посміли навіть криво поглянути на німця.

Із прокламації командувача німецькими військами генерала фон Троту в 1905 р.

…Народ гереро винний залишити свою країну. Якщо він це не зробить, я змушу його силою. Усякий гереро, із зброєю або без зброї, з худобою чи без худоби, буде застрелений.

Я не братиму в повний жінок і дітей, я стану гнати їх назад, до їх народу, або велю стріляти по. Вісь мої слова народу гереро.

З доповіді англійського консула Р. Кейзмента про бесіду з конголезьким селянином

У нашій країні кожне сіло було зобов’язане здавати 20 лантухів каучуку. Мі повинні були приносити ці лантухи чотири рази на місяць… Щоб зібрати 20 кошиків кау чуку, потрібно 10 днів…

Мі завжди були в лісі, а тихнув, хто спізнювався, убивали. Мі змушені були йти всі далі й далі вглиб лісу, щоб знайти каучук, йти без їжі, а нашим жінкам довелося закинути поля й сади. Наступивши голод.

Дикі тварини – леопар ди нападали на тихнув, хто працював у лісі; інші вмирали з голоду, і мі просили білу людину залишити нас, кажучи, що мі не можемо більше добути каучуку; алі білі люди і їх солдати кричали: “Ідіть! Адже ви тільки тварини! Ви – ньяма (м’ясо)”. Мі намагались йти ще далі в ліс, і коли мі не могли добути досить каучуку, солдати приходили в наші селища й убивали нас.

Багато хто був застрелений, у деяких відрізані вуха, інших зв’язали мотузками й погнали геть… Мі тікали, бо не могли більше виносити це. Наші вожді були повішені, нас убивали, мі голодували й працювали понад силу, щоб добути каучук


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Конституція Німеччини. 16 квітня 1871 р