Герой роману Айвенго виступає виразником кодексу лицарських ідей, поглядів, поведінки. Обов’язок істинного лицаря – бути прихильником слабкішої партії, слабкішого з правлячих таборів. В даному випадку конфлікт між королем Джоном, що перебуває при владі і має при собі ряд прихильників, і Ричардом, який тільки збирався завдати вирішального удару своєю появою на політичній арені.
Айвенго, як справжній лицар, був відданий Ричарду і щиро сподівався, що останній, повернувшись, зруйнує всі підступні плани Джона і відновить в країні справедливість.
Потрапляючи
Такі закони лицарства, ми поклялися їх виконувати і жертвуємо заради них усім, що нам дорого в житті”.
Таким чином, нагорода лицаря – слава, лише вона увічнить ім’я героя. Лицарський дух відрізняє доблесного воїна від простолюдина і дикуна, він вчить цінувати своє життя незрівнянно нижче честі, торжествувати над всякими нестатками, турботами і стражданнями, нічого не страшитися, крім неслави. Найстрашніший злочин лицаря – зрада честі і обов’язку.
А злочин карається смертю, тому покарання неминуче (Фон де Беф і Бріан де Буагільбер).
Лицарство – джерело найчистіших і благородних прихильностей, опора пригноблених, захист скривджених, оплот проти свавілля володарів. Без нього дворянська честь була б порожнім звуком. В образі вигаданого Айвенго дотримані всі принципи і закони ратного духу середньовічного лицаря.
На ці самовіддані істини поставлений весь сюжет роману і саме вони є як би канвою всього твору, через яку читачі багатьох поколінь можуть відтворити тип гідної і вірної своїй справі людини і відновити достовірний, справжній вигляд справжнього чоловіка, адже особливо це важко зробити в 21 столітті, коли всі ідеали та зразки поведінки так нещадно потоптані і безповоротно втрачені.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)