Жилася-була одна бідна жінка. От відправилася вона в ліс за хмизом. Зібрала більшу в’язку, звалила на спину й пішла додому.
Раптом бачить – лежить під кущем кішечка, боль-ная-пребольная, і жалібно нявкає. Пошкодувала її жінка, поклала у фартух і понесла домийся
Біля будинку зустріли її діти й запитали:
– Мама, мама! Що це в тебе у фартуху?
– Кішечка
– Кішечка! – закричали діти.- Дай її нам пограти!
Але мати не віддала її. Адже кішечка була больная-пребольная. Напоїла вона кішечку теплим молочком, послала мяконькие
Відлежалася кішечка, поправилася, стала здорової. Пройшло небагато часу, і раптом кішечка зникла. Ні кішечки!..
Пошкодувала бідна жінка, погоревала, так що поробиш – пішла кішечка, і немає її.
Один раз відправилася бідна жінка в ліс. Назбирала хмизу й вирішила: пора додому вертатися. Підійшла вона до того самого місця, де підібрала хвору кішечку. І що ж? Дивиться – а на тім самім місці сидить сива бабуся
Понадила бабуся бідну жінку, а коли та підійшла, кинула їй у фартух п’ять в’язальних спиць. П’ять в’язальних спиць! От так подарунок!.. І навіщо вони їй, коли будинку
Зачудувалася бідна жінка. Але панчохи взяла: адже геть скільки в неї дітей, і кожному панчохи потрібні!
Увечері вона знову поклала спиці на стіл, а ранком там знову нові панчохи лежать!
Зрозуміла бідна жінка, що це кішечка їй за добро добром відплатила
З тих пор спиці щоночі в’язали бідній жінці по одній парі панчіх. Пари панчіх – начебто дрібниця, ну, а якщо щодня потроху, так так день за вдень, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, рік за роком – скільки буде? От і стала бідна жінка продавати панчохи, і вистачило їй заробітку на все життя.
А спиці всі в’яжуть так в’яжуть, щоночі – по новій парі. Якщо ще не перестали
(2 votes, average: 5.00 out of 5)