Едвард Лір Нове вбрання Перекладач: О. Мокровольський Джерело: З книги:
Жив собі дід в королівстві Тесс, Що одяг пошив собі – чудо з чудес! Як тільки пошив, так у нього і вбрався, В чудесній обнові гуляти подався.
I треба ж придумати, не поліниться – На голову дід надягнув… паляницю! Із сірих мишей, хвосток до хвосточка, Була в нього сплетена тепла сорочка.
Він мав черевики з кролячої шкурки, Панчохи позичив у гуски чи в курки, З котлет відбивних – жилет і штани,
А гудзики – з різної садовини, З млинців – оторочене джемом
Пройшов той дідусь не багато й не мало, Як все звідусіль заревло, закричало! Насунули хмарою звірі й пташки, Ще й (підстрибом, підплигом) злі хлопчаки… Ковть! – плащ капустяний дві з’їли корови,
I знищили пояс три мавпи здорові, Хлопчиська – пальта три чверті ум’яли, А чверть підібрав цапище зухвалий. I миттю порвали собаки з щенятами Жилет і штани з відбивної свинятини.
А поки щенята й собаки втішалися, Хлопчиська до гудзиків разом допалися. Дід – утікати!
Аж дивиться: тьма Свиней
На діда з дахів Посипались полчища всяких котів! У порох летить капелюх-паляниця – Щоб кури й ворони могли підживиться… I щезла в котячих пащеках сорочка – Пожерли котюги усю, до хвосточка!
Як щез і останній сіренький хвосточок, Прибіг без одежі додому дідочок. Прибіг переляканий, аж похололий,
Та й каже: – В таке – не вберусь більш ніколи! Ніколи, ніколи, ой ні, ой ніколи!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)