У тридев’ятому царстві, у тридесятій державі жила-була ведмедиця, кликали її Настасья Степанівна, і був у неї син Пашка. Це ведмежа було лінивець, він цілими днями їли, валявся під дубом і розспівував пісні. Попросять його медку принести з вулика – Пашка й виду не подасть, що чув. От один раз сидів він під дубом як звичайно, наспівував пісні, і раптом з куща виліз хлопчик. На мисливця не схожий і на грибника теж.
Дивляться вони один на одного й дивуються. Нарешті Пашка сказав:
– Ти хто?
– А ти? – запитав здивований хлопчик.
–
– А я Єнісей, із села.
– А… давай дружити, – запропонував Пашка.
– Давай, – сказав Єнісей.
– А ти навіщо в наш казковий ліс пішов? – запитав Пашка.
– Так пропала із села наший дівчинка, – смутно сказав Єнісей. – А старі говорять, що украв її звір небачений і нечуваний.
– А чому ти пішов неї шукати?
– Я один погодився. А ти підеш із мною? – радісно запитав Єнісей.
– Ну… не знаю, у мене багато справ. Треба пісню доспівати й медку поїсти.
– Вистачить, – сказав Єнісей. – Ти допоможеш мені в цій справі, і не лінуйся.
–
На тім і вирішили.
Ішли вони довго й не сумували – наспівували пісні й грали в догонялки. От прийшли до якогось дуба. Дуб великий, навіть величезний. На ньому ланцюг, а по ланцюзі ходить кіт в окулярах. Єнісей у нього й запитує:
– Ти хто?
– …От і казці кінець. А? – запитав кіт. – Я кіт учений, казок і пісень знаю багато. А ви хто?
– Я Єнісей, а це Пашка. Ми шукаємо дівчинку. Вона тут була?
– Так, була, тільки її відніс звір небачен і нечуваний, – сказав кіт.
– А куди? У кого можна запитати?
– Можна запитати в Кощія, – пошепки сказав кіт. – Тільки зробіть мені послугу, а я вам скажу й покаджу, де Кощій. Принесіть мені наперсток золотий, він у Баби Яги, я його давно собі доглянув. Баба Яга геть там, ідіть і удачі!
Ішли вони йшли й наткнулися додому небачений. Стоїть на курьих ніжках, як живий. Ведмежа говорить:
– Я бачив цей будинок, він Баби Яги. Хатинка-Хатинка, повернися е лісу задом, до мене передом.
І будинок на курьих ніжках повернувся! Пашка і Єнісей увійшли усередину. Там було безладдя.
– Здрастуйте, Баба Яга, – поклонився Єнісей.
– Здрастуйте, – відповіла Баба Яга.
– Ну, що будемо робити? – пошепки запитав Єнісей у Пашки.
– Візьмемо наперсток і підемо, – так само пошепки відповів той.
– Вибачите, можна взяти ваш наперсток? – рішуче запитав Єнісей.
– Так, він мені не потрібний, – відповіла Баба Яга.
От як легко! Взяли й пішли. Прийшли вони до кота.
Кіт взяв наперсток і наділ на палець.
– Ну слухайте. От клубок, він приведе вас куди захочете. Тримаєте ниточку і йдіть.
– Спасибі вам за підказку й до побачення!
Єнісей кинув клубок, і пішли вони за ниточкою. Ішли кілька днів, поки клубок не зупинився. Подивилися навколо й побачили замок – не замок, будинок – не будинок. Сам чорний-чорний, Хмари в самого даху, а у вікно видно особа дівчинки.
– Ура, ура! – закричав Пашка. – Нарешті-Те ми прийшли!
– Так, ми прийшли. Але як звільнити її? – запитав Єнісей.
– Геть там, дивися, коштує якась людина.
– Так це ж Кощій! – крикнув Єнісей.
Підбігли до нього й запитують:
– Вибачите, містер Кощій, чому ви такий смутний?
– Ой… Діти, ви мені допоможете? Злий Змій Горыныч украв дівчинку й оселив у мене в замку.
– А чому ви тут
– От я й говорю: він розмістився в мене в замку, із усе моїм багатством.
– Ми її звільнимо! Тільки де вхід?
– Ах… Так от, ідіть.
Єнісей з Пашкой зайшли в замок, там був чутний рик звіра. Єнісей з Пашкой знайшли панцири й мечі, одяглися й пішли на бій. Назустріч їм рухався Змій Горыныч. Який страшний звір!
Три голови, крила величезні, з пащі полум’я пышет.
– Ну що, поборемося? – сказав Єнісей, а Пашка з ним погоджувався.
Що там було, я не знаю, але незабаром три голови лежали на підлозі.
І був там бенкет на увесь чесний світ, я там була й мед пила.
Наталя ПЕТРОВА, 3-А клас
Зі школи № 15 р. Череповца
(1 votes, average: 5.00 out of 5)