Задушливим літнім днем я вертався з полювання в труському візку. Раптом кучері мій затурбувався. Глянувши вперед, я побачив, що шлях нам перетинає похоронний обоз.
Це була дурна прикмета, і кучері стали поганяти коней, щоб встигнути проїхати перед обозом. Ми не проїхали й ста кроків, як у нашого візка зламалася вісь. Тим часом небіжчик нагнав нас. Кучері Єрофій повідомили, що ховають Мартин-теслі
Кроком ми добралися до Юдиних виселок, щоб купити там нову вісь. У висілках не було ні душі. Нарешті я побачив людину, що спить посередині двору
Його тіло було кволе, а погляд незвичайно дивний. Голос його був дивно молодий і по-женски ніжний. Кучері назвали його Касяном
Після довгих угод старий погодився проводити мене на ссечки. Єрофій запріг Касьянову конячку, і ми рушили в шлях. У конторі я швидко купив вісь і поглибився в ссечки, сподіваючись поохотиться на тетеревів. Касян увязался за мною. Недарма його прозвали Блохою: він ходив дуже моторно, зривав якісь
Не наткнувшись ні на один виводок, ми ввійшли в гай. Я ліг на траву. Раптом Касян заговорив із мною. Він сказав, що домашня тварина богом визначена для людини, а лісову тварину грішно вбивати. Мовлення старого звучало не по^-мужичі, це була Мова врочистий і дивний.
Я запитав Касяна, чим він промишляє. Він відповів, що працює погано, а промишляє ловом солов’їв для задоволення людського. Людина він був грамотний, сім’ї в нього не було. Іноді Касян лікував людей травами, і в окрузі його вважали юродивим.
Переселили їх з Гарної Мечі року 4 назад, і Касян нудьгував по рідних місцях. Користуючись своїм особливим положенням, Касян обійшов пів^-росії
Раптом Касян здригнувся, пильно вдивляючись у хащу лісу. Я оглянувся й побачив селянську дівчинку в синьому сарафанчике й із плетеним кузовком на руці. Старий ласкаво покликав її, називаючи Аленушкой. Коли вона підійшла ближче, я побачив, що вона старше, ніж мені здалося, років 13-ти або 14-ти. Вона була маленької й худенької, стрункої й спритної.
Гарненька дівчинка була разюче схожа на Касяна: ті ж гострі риси, рухи й лукавий погляд. Я запитав, не його чи це дочка. З удаваною недбалістю Касян відповів, що вона його родичка, при цьому у всьому його вигляді була видна жагуча любов і ніжність
Полювання не вдалося, і ми повернулися у висілки, де мене з віссю чекали Єрофій. Під’їжджаючи до двору, Касян сказав, що це він відвів від мене дичина. Я так і не зміг переконати його в неможливості цього. Через годину я виїхав, залишивши Касянові небагато грошей.
По дорозі я запитав у Єрофія, що за людина Касян. Кучері розповіли, що спочатку Касян зі своїми дядьками ходили у візництво, а потім кинув, став жити будинку. Єрофій заперечував, що Касян уміє лікувати, хоча його самого він вилікуй від золотухи. Аленушка ж була сиротою, жила в Касяна. Він не сподівався в ній души й збирався вчити грамоті
Ми кілька разів зупинялися, щоб змочити вісь, що нагрівалася від тертя. Уже зовсім завечоріло, коли ми повернулися домийся
(2 votes, average: 4.00 out of 5)