Без мови (скорочено). Короткий зміст

У Волинській губернії, неподалік від міста Хлібно, над звивистою річкою стоїть селище Лозищах. Всі його жителі носять прізвище Лозинський з додатком різних прізвиськ. Ходять легенди, що колись Лозінські були козаками, мали якісь привілеї, але тепер все це забулося.

Осипу Лозінському голоблі, як і іншим, жилося в Лозищах неважливо. Він був одружений, але дітей у нього ще не було, і вирішив Осип пошукати по білому світу свою частку. Через рік-два його дружині Катерині прийшов лист з Америки. Осип писав, що працює на фермі, живеться йому добре,

кликав дружину до себе і надіслав їй білет на пароплав і потяг.

Двоє лозішан вирішують їхати разом з Катериною. Це її брат Матвій Дишло і його друг Іван Диму. Матвій – хлопець дуже сильний, простакуватий і замислений. Іван не такий сильний, але рухливий і гострий на язик.

Щоб вистачило на дорогу, вони продають свої будинки і землю.

Діставшись до Гамбурга, лозіщане хочуть всі разом сісти на пароплав, але у Матвія і Дими немає квитків. Катерина їде без них. Приятелі купують квитки на наступний рейс. В дорозі вони безуспішно намагаються дізнатися, що таке “американська свобода”, чутки про яку дійшли до них

ще на батьківщині.

На пароплаві вмирає літня людина, теж виходець з України. Його дочка Ганна залишається сиротою. Матвій вважає своїм обов’язком допомагати нещасній дівчині.

На пристані лозішане помічають співвітчизника – містера Борка, єврея з міста Дубно. Містер Борк радий зустрічі з земляками. Він везе їх у Нью-Йорк, де у нього є щось на зразок заїжджого двору.

Ганну ж Борк влаштовує в одній кімнаті зі своєю дочкою Розою. Ганна дізнається, що раніше вони з Розою жили в одному і тому ж місті, але сім’я Рози постраждала від погромів, а брат Ганни – від того, що брав участь у погромі.

Лозішане з’ясовують, що адреса Осипа Голоблі ними втрачений. Вони відправляють листи навмання. Америка розчаровує друзів, особливо Матвія. Всі її порядки він називає породженням диявола. Матвій бачить, що навіть євреї в Америці не так суворо дотримуються своїх звичаїв.

Містер Борк пояснює, що Америка перемелює кожної людини, і віра в нього змінюється. Це жахає Матвія. А Диму досить швидко освоюється в новій ситуації і починає здаватися другу зовсім чужим. Іван змінює малоросійський костюм на американський, підстригає свої козацькі вуса, з’ясовує, що можна заробити гроші продажем свого голосу на виборах мера. Він умовляє Матвія вступити у двобій з ірландським боксером Падді. За допомогою хитрого прийому ірландець перемагає силача.

Матвій глибоко ображений і на свого приятеля, і на Америку. Одного разу до Борку приходить літня російська пані. Їй потрібна служниця. Вона хоче найняти дівчину з Росії, оскільки вважає, що американки занадто зіпсовані. Борк і його сім’я не радять Ганні найматися на цю роботу: бариня мало платить і змушує багато працювати.

Зате вона дотримується не американських, а російських порядків, і тому, на думку Матвія, служба у цієї пані – єдиний порятунок для Ганни. Ганна поступається наполяганням Матвія. Син містера Борка Джон веде їх до пані. Її безцеремонні слова зачіпають Джона, і він іде, не дочекавшись Матвія.

Той кинувся услід, втрачає Джона з уваги, не пам’ятає зворотної дороги й блукає по місту, поки не втрачає будь-яку надію знайти знайоме місце або обличчя. Запитати дорогу він не може: не знає по-англійськи жодного слова. Екзотична одяг Матвія привертає увагу газетного репортера, який замальовує “дикуна”. У парку, де Матвій влаштовується на нічліг, до нього підходить незнайомець.

Але, оскільки Матвій – людина “без мови”, розмови не виходить. Ранок застає Матвія сплячим на лавці, а його недавнього співрозмовника – повішеним на одному з сусідніх дерев. У парку починається мітинг безробітних. Натовп зауважує повісився бідняка, вона схвильована цією подією. Виступає Чарлі Гомперс, знаменитий оратор робочого союзу.

Пристрасті розпалюються. Матвій, не розуміючи ні слова, відчуває почуття радісного єднання з натовпом. Проштовхуючись до трибуни, він зустрічає поліцейського Гопкінса, якого вже бачив напередодні.

Матвій хоче засвідчити Гопкінса свою повагу, поцілувавши йому руку. Поліцейський ж думає, що дикун має намір його вкусити, і пускає в хід палицю.

Розлючений Матвій отшвирівает його, розштовхує поліцейських, а слідом за ним кидаються інші мітингувальники. Вони прориваються на площу, і на якийсь момент ситуація стає некерованою. Незабаром порядок відновлюється. На наступний день всі газети повні повідомлень про “дикуні, що убив полісмена Гопкінса”.

Пізніше, однак, з’ясовується, що Гопкінс живий. Диму після зникнення Матвія впадає у відчай, але його знаходить Осип Оглобля, до якого все-таки дійшов лист. Осип відвозить Диму до себе. А товариші Матвія по мітингу відразу після події вирішують, що йому необхідно сховатися. Його переодягають в американське плаття і, оскільки Матвій твердить слово “Міннесота” (там живе Осип Оглобля), його садять в поїзд, що йде на Міннесоти.

У цьому ж потязі їде суддя міста Дебльтоуна Дікінсон і працює у нього на тартаку російський емігрант Євген Нілов. Мовчазний Матвій викликає підозру у Дікінсона. Матвій виходить з потягу в Дебльтоуне.

Незабаром, знову виявивши злочинний намір Матвія “вкусити” полісмена за руку, порушника порядку відводять в судову камеру. Звичайно, від нього не можуть добитися ні слова, поки не приходить Нілов. З його появою все роз’яснюється: і національність, і ім’я незнайомця, і те, що він не кусається.

Жителі Дебльтоуна щасливі, що загадка знаменитого дикуна благополучно дозволена саме в їхньому місті. Нілов веде земляка до себе. Захоплені дебльтоунци проводжають їх до самих дверей будинку.

Матвій дізнається в Нілов молодого пана, який жив неподалік від Лозищах, поступився лозіщанам спірні землі і кудись зник. Матвій починає працювати разом з ним. Нілов збирається виїжджати: тут він тужить за батьківщиною, а на батьківщині – зі свободи.

Матвій теж мріє виїхати. Нілов запитує, що ж Матвій хотів знайти в Америці. Отримує відповідь: достаток, сім’ю. Нілов радить Матвію не поспішати їхати: усім цим можна обзавестися і тут. Євген знайомить Матвія з машинами, влаштовує його на роботу інструктором в єврейську колонію, а сам їде.

Ганна, як і раніше працює у старої пані в Нью-Йорку. З часу її приїзду минуло вже два роки. Несподівано приїжджає Матвій. Він хоче забрати Ганну до себе і одружитися на ній. Дівчина погоджується.

Вона відмовляється від служби, і пані знову залишається без прислуги. Перед від’їздом з Нью-Йорка Матвій і Ганна йдуть на пристань. Тепер у Матвія є начебто все, про що він мріяв.

Повернення вже здається йому неможливим, та все ж душа його про щось тужить.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Без мови (скорочено). Короткий зміст