Я вважаю, що можна вітати благотворний для людства прогрес у промисловості, але не можна допустити, що людство приносилося в жертву удосконаленню машин. Забезпечити існування трудівників – важливіша для суспільства мета, ніж збагачення кількох монополістів з допомогою удосконалення знарядь. Чи розуміємо ми, чим зобов’язані голоті?
Адже ця голота обробляє ваші поля й прислуговує у ваших домах, адже це з голоти ви набираєте ваш флот і вербуєте вашу армію, адже ця голота дала вам можливість кинути виклик цілому світові – та вона кине
Штрихи до особистості поета
Коли Байрон навчався у Кембриджі, він був зовсім не гарний. На зріст був 5 футів і 8 дюймів. Але це був зріст людини, що стояла у чоботях на високих підбс рах. Насправді його зріст був менше за 5 футів і І дюймів, а вага його при цьому була величезною. Мелодий чоловік, ненормально гладкий, з широкими пле\ чима, кульгавий, мав обличчя, що геть усе запливло; жиром. І хіба дивно, що це врештірешт набридло йсї му самому, і
Коли у червні 1807 року він повернувся пісгканікул в Кембридж, університетські друзі не впізнаг/ його… Байрон надзвичайно змінився, став справжні: красенем.
Спочатку він вдався до обмежень у режимі зад. гвласного марнославства. Але пізніше зберігав суворий режим задля насолод духовних. Звісно, що всі ” жертви були надто важкі, щоб приносити їх щодня, бувало, що він відступав від дисципліни. Але, втам\ вавши голод, знову вів аскетичний спосіб життя. Взагалі, він не мав гастрономічних пристрастей.
Понал усе любив яйця, шинку і пиво. Серед міцних напоїв переважно вибирав грог. Нерідко пив настійку з опіум. що було досить поширеним у ті часи, жував тютющоб заглушити голод.
Але все життя від Соутвелла А : Міссолонги його правилом було – стримувати пло’і задля високого піднесення думки.
Вступаючи у великий світ, в ореолі слави свого Чайльд Гарольда, із серйозністю у виразних очах і з мелодійним голосом, Байрон був у розквіті своєї вреди. Він був не тільки красивий, він був прекрасний. Його каштанове волосся, колір якого поступово змінивсь на темнокаштановий, відсвічувало якимось полум’яним відтінком. Його сіроблакитні очі промовиста виражали хвилювання, сяючи крізь довгі, тонкі, майже чорні вії. Лоб, зверху і навколо якого завивалися лег> як пух, каштанові кучері, був білий, як мармур; йог: звичайно бліде обличчя було ніжне до прозорості і і хвилини веселого збудження ставало рум’яним.
Він мав гарні білі зуби; його губи, в яких була якась жіноча м’якість, були справді чарівні і радам схожі на губи красивої, вразливої, чарівної жінки… Його обличчя – особливо рот і очі – було надзвичайні рухливим і надзвичайно гармоніювало зі жвавістю пристрасністю його душевного темпераменту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)