Її твори відомі кожному англійському малюкові, книжечки такі незвичні за розміром, що дитяча долоня з легкістю, зручно тримає їх, коли оченята пробігають рядочками. Цю талановиту жінку знають у всіх домівках Великобританії. Вона – дитяча письменниця – Беатрікс Поттер. Сьогодні ми відкриваємо її для українських школярів, бо це того вартує. Багато років Беатрікс Поттер займалася вивченням грибів і робила ботанічні малюнки, якими користуються і сьогодні.
У 1897 році результати її мікологічних досліджень розглянуло спеціалізоване товариство.
Любила робити ескізи тварин, замальовки рослин. Нині її ранній дитячий альбом зберігається в Лондонському музеї.
Беатрікс і її брат завжди любили природу. Певний час у них дома жили дві ящірки, вужиха, чотири тритони, жаба, папуга, два сапсани. Вона малювала своїх домашніх тварин. Улюбленцем був кролик Бенджамін. А в 1889 р; намалювала для знайомих серію різдвяних листівок з його зображенням.
Дядько порадив надіслати їх на фірму, яка займалася випуском листівок.
Одна з гувернанток майбутньої письменниці Анні Картер стала її найближчою подругою. І ця дружба певною мірою мала вирішальний вплив на те, що Беатрікс почала створювати казкові історії і малювати до них картинки. Анні вийшла заміж і стала міс Мур. У родині було 8 дітей.
Свої листи Беатрікс Поттер супроводжувала картинками для них. На зміну кролику Бенджаміну прийшов інший улюбленець – Кролик Пітер. Якось у вересні 1893 р. п’ятирічний Ноель Мур захворів і, щоб його розважити, Беатрікс написала листа, в якому розповіла історію 4 крольчат, намалювала їх. Анні Мур прийшла першій думка, що цю історію варто видати окремою дитячою книжечкою. Так народилася “Казка про Пітера Кролика”.
Поттер видала її своїм коштом накладом у 250 екземплярів. Через рік її другою історією була “Кравець із Глостера”
Письменниця любила писати з натури. Молодший син видавця її книжечок – Норман Уорн – допоміг їй при написанні “Казки про двох мишок” Він був захоплений’ цією талановитою і сором’язливою жінкою, тому став її нареченим. Норман виготовив ляльковий будиночок у подарунок для племінниці. Спеціально зробив у ньому скляну стіну, сфотографував внутрішні приміщення і надіслав світлини Беатрікс, коли та писала казку.
Також пізніше зробив мініатюрний посуд, їжу. Та, на жаль, її помічник-наречений захворів і помер, тому весілля не відбулося.
У старовинне містечко Глостер Беатрікс поїхала разом з сестрою відпочити. Вона багато фотографувала, робила замальовки. Старі конюшні, магазинчики, діти, що граються з тваринами, – усе це цікавило її.
Одного разу проходила повз кравецьку майстерню. Зумисне Беатрікс Поттер відірвала гудзика, щоб мати привід зайти. Доки майстер, що сидів, схрестивши ноги, пришивав гудзика, вона намагалася запам’ятати кімнатку, прилавок і усе, що там було: праску, шматок воску, сантиметр, ножиці, обрізки тканини…
Усе це і сьогодні можна побачити на її ілюстрації до казки “Кравець із Глостера”.
Саме таким був метод її праці – малювати і описувати те, що вона знає і бачить. До речі, це улюблена казка письменниці. На жаль, в Україні, в Росії Б. Поттер майже не відома.
На це є дві причини: по-перше, її казки надзвичайно складні для перекладу, їх стиль не є простим. Перекладачі стверджують, що переклад творів Поттер -. випробування не з легких; по-друге – видання книжок, які порівнюють з мініатюрами зі слонової кістки; тонкі акварелі і текст – єдине ціле. Розірвати їх – означає втратити, це стосується і спроби “покращення ілюстрацій”.
Казкарка була переконана у тому, що її книжечки мають бути невеликі за форматом і обсягом: 14-11 см і, у – кілька сторінок. Це маленькі чорно-білі шедеври. І сьогодні їх перевидають у такому ж вигляді. Всього написано і видано – 23 книжечки. “Книжечка має бути такою маленькою, щоб ЇЇ могло втримати кроленя”, – зауважувала письменниця.
Найвідоміші: “Казка про Пітера Кролика”, “Казка про білченя на ім’я Горішок”, “Кравець із Глостера”, “Ухті-Тухті”, “Історія містера Тода”, “Казка про двох неслухняних мишок”.
Говорячи про книжечки Б. Поттер, зазвичай вживаємо термін “казка”. Але сама Поттер ніколи їх так не називала. Річ у тім, що термін “казка” відсутній в англійській мові. Є “чарівна казка” – “їаігу-іаіе”, є “народна казка” – “тоїкіаіе”, є “Казки про тварин”, є фен-тезі, а родове поняття казки відсутнє.
Беатрікс Поттер не писала казок – вона писала “іаіез”. А слово “Іаіе”, хоча і є складником для визначення видів казок, само по собі означає “повість”, “оповідання”, “оповідка”. Маленькі книжечки письменниці просто названі: реальність, невигаданість розповіді.
Називаючи так свої історії, Беатрікс підкреслювала їх правдивість, реальність.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)