Пісні для України – все: і поезія, і історія, і батьківська могила. Микола Гоголь. Усна поетична творчість – це не просто джерело духовного життя народу, це – могутній чинник пізнання природи й людини, добра і зла, правди і кривди, красивого й потворного в житті. Бо саме у фольклорі народи усвідомлюють свою самобутність, своє історичне призначення так само, як і український народ.
Кожен народ, великий чи малий, прагне поетично осмислити власну історію – минуле й сучасне буття, думкою-мрією сягнути в прийдешнє майбуття або ж переосмислити
Олександр Довженко свого часу зазначив: “Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу”. Це справді так, бо усна народна творчість – це й історія, і цілюще вічно діюче джерело духовного життя народу, могутній чинник пізнання довколишнього світу та певні. намітки щодо майбутнього.
Українські народні пісні та думи – це національний епос, у якому відбились і історична пам’ять народу, і його національна свідомість, без яких немає людини, яка самовіддано любить свій край. Народна пісня разом із поезією Тараса Шевченка відкрила світові красу української мови.
Поезії українського народу властиві глибокі патріотичні почуття, співчуття до поневолених, віра в краще майбутнє. Героями народних історичних пісень і дум є видатні діячі народу, чия слава не залежала від багатства, а тільки від самовідданого служіння рідному народу, навіть попри передбачувану поразку. Улюбленими героями українських історичних пісень про боротьбу з турецько-татарськими ордами є козаки-запорожці – люди надзвичайної мужності й відваги, доброти та честі, люди з безмежною любов’ю до рідного краю.
Для них немає вищого блага, ніж свобода особиста й свобода народу. Вони воліли краще прийняти люту смерть, ніж бути поневоленими.
Боротьба українського народу проти польської шляхти досягла особливої гостроти в кінці XVІ – першій половині XVІІ ст. Польська шляхта вогнем і мечем прагнула поневолити волелюбний народ. Тому такою улюбленою стала пісня “Чи не той то хміль” про першу перемогу Богдана Хмельницького над польським військом 1648 року в урочищі Жовті Води (зараз це місто в Дніпропетровській області), де образ Хмельницького – це втілення сили народу, переконливої завзятості в прагненні звільнитися від поневолювачів.
Народні пісні на історичну тему багаті на образй-уособлення, наприклад, таким образом-уособленням виступає Україна-мати в пісні “Зажурилась Україна, бо нічим прожити”.
Українські історичні пісні та думи стали тим живлющим джерелом, з якого черпали і ще довго будуть черпати сюжети для своїх творів не одне покоління митців. Саме на основі історичних пісень написана драма “Сава Чалий” Івана Карпенка-Карого, “Маруся Чу-рай” Ліни Костенко та багато інших творів.
Тож нашому поколінню слід вивчати історичну спадщину, аби далі продовжувати традиції українського мистецтва.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)