Відбиття в ліричних піснях щиросердечної краси народу

Народні ліричні пісні – одне із самих коштовних духовних придбань нашого народу. Ці пісні створювалися в процесі трудової діяльності, у них виявилися людські надії й мрії, знайшли своє відбиття звичаї й вірування, прагнення до кращого майбутнього. Але головне, що цінуємо ми в народних ліричних піснях, це те, що в них відбитий характер народу, його доброта, щирість, щедрість, щиросердність

Традиційні протяжливі ліричні пісні – це селянські пісні. Н. Г. Чернишевський справедливо відзначав, що в селян “у понятті “життя” завжди

полягає поняття про роботу: жити без роботи не можна, та й нудно було б”. Тому в народних піснях часто поетизується селянська праця й знаряддя цієї праці. Наприклад, жнива серпом – одна з найважчих польових робіт, що виконували жінки, але з якою любов’ю говорить про цю роботу в пісні молода жниця:

Уж я сніп – те нажала,

Червоною стрічкою первязала;

Інший сніп нажала,

Голубой первязала.

В іншій пісні говориться, що “дівчина траву жала” “срібним серпочком”, а в цього серпочка була “золота ручка”.

Дуже часто праця становить як би тло, на якому виникають інші Теми. Наприклад, Тема

твору праці й сімейного життя в багатьох піснях зливаються, переходять одна в іншу. По народним

Поняттям, сім’я повинна будується на основі взаємоповага, дружби, любові, дбайливого відношення друг до друга. Саме тому велика кількість ліричних пісень присвячено темі любові. У любовних піснях також виражаються подання народу про прекрасному, гарному, і в основі цієї краси лежать праця й здоров’я.

Так, в одній з пісень рисується портрет “сільської красуні”, що повинна бути “истонка – висока”, “избела – біла”, “без рум’янець рум’яний”, “без плаття товста”, “без черевиків висока”. В іншій пісні дівчина пишається тим, що її милий перевершує інших “ростом, ростом, красотою, молодецкою ходою”.

В основі мови ліричних пісень лежить живаючи розмовне мовлення народу, часто вживаються емоційно – виразні епітети: “рідний панотець”, “рідна матінка”, “дорогі подруженьки”, “соколик ясний”. За допомогою таких епітетів виражаються самі різні глибокі почуття й настрої. Наприклад, дівчина зі словами ніжності звертається до від’їжджаючого милого:

Ах ти, душечка, удаленький молодчик,

Ти куди від мене, червоної дівиці, від’їжджаєш,

На кого ти мене, красну дівицю, залишаєш?

А молодець нагороджує улюблену ласкавими епітетами: “серце – лапушка, сударушка моя”.

Але любов дівчини – селянки не завжди була безхмарно щасливою. Іноді батьки видавали заміж дочка без її згоди. І такі настрої суму й сумуй також відбилися в піснях. Наприклад, великим сумом пронизана пісня, у якій розповідається про те, як дівчина посилає “залітного птаха” до “дружка милому”, щоб вона розповіла про її “велике нещастя”:

Віддають мене младую

На чужу далеку сторонку,

На чужу сторонку,

Не за милого дружка

Пісня говорить про страх, з яким дівчина думала про заміжжя, про життя в чужій сім’ї. Молода жінка скаржиться на своє положення, грубе звертання з нею свекра й свекрухи, тужить за рідним будинком і рідним селом. В інших піснях згадується про нелегку фізичну роботу в полі й городі, але в жодній пісні немає скарг на вагу жіночої праці.

Якщо герой пісні чоловік, то в такій пісні можуть бути спогаду про милу або ремство на “гірку частку молодецьку”, якщо його женили на дівчині, що він не любив. Іноді вихід із цієї туги виражався в піснях “розпачливих веселощів”.

Ліричні пісні – це високе поетичне мистецтво, неперевершене у своїй правдивості, простоті, безпосередності й глибині почуттів, що ніколи не перестане цікавити й хвилювати нас


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Відбиття в ліричних піснях щиросердечної краси народу