Інтертекстуальність (фр. intertextualite – міжтекстовість) – міжтекстові співвідношення літературних творів. Полягає у: 1) відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання та ін.; 2) явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл І напрямів) – тут мають місце всі різновиди стилізації. Терміном “І.” користуються Р. Барт, Юлія Крістева, М. Бахтін та ін. Юлія Крістева дала також визначення І.: “Текстова
Спільне у всіх дефініціях – вихід за межі тексту, відношення “текст – тексти – система” (система поєднання, композиційна, мовна система). Для такого відношення необхідним є поняття “архетекст” і “прототекст”. Архетекст – логічне поняття текстової сукупності в дистрибу-тивнім розумінні, прототекст – більш ранній текст. Розрізняють такі види І.: генетична – зауважує лише ті прото-, архетексти, які брали участь у виникненні літературного твору;
Мільтона “Самсон-борець”); прототекст збагачує чи модифікує семантичне й естетичне сприйняття тексту (“Чотири броди” М. Стельмаха та ін.). У своєму ширшому розумінні І. охоплює не лише художні тексти, а й літературно-критичні, театральні вистави, музичні твори, твори образотворчого та кіномистецтва.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)