Олена – наділена незвичайною красою дочка верховного бога Зевса й смертної жінки Леди, дружина Менелая, викрадена сином пануючи Трої Парисом. Із всіх персонажів “Илиади” Е. найбільшою мірою втілює ідею пасивності людини, його абсолютної залежності від вищих сил. Е. не зі своєї волі покинула будинок пануючи Спарти Менелая, але лише корячись велінню богів і насамперед сваволі Афродіти, що примушує Е. підкоритися бажанням улюбленця богині – Париса, і стати його дружиною. Оскільки викрадення Е. стало приводом до війни, у якій вожді декількох
Ахілл із гіркотою викликує: “Заради знехтуваної Олени борюся я із чадами Трої!
” Е. кляне свою нещасну частку, але не намагається боротися з долею й покірно підкоряється волі богів. Образ смертної жінки, що, за словами Гомера, “істинно вічним богиням красою подібна”, але є саме через цього причиною жахливих нещасть, персоніфікує властиве древнім подання про те, що у світі людей недосяжне абсолютна досконалість, а всяке наближення до нього стає карою для його носія
(2 votes, average: 3.50 out of 5)