Творчість – одна зі сторін нашого життя, у якій жахливе може приваблювати своєю фатальною красою або одкровенням. У російської поезії цим художнім прийомом у досконалості володіли Лермонтов, Блок, у прозі – Гоголь, серед художників у цьому плані, я вважаю, помітний Костянтин Васильєв. В основі приваблювання жахливим, по-моєму, лежить якась катастрофа, катаклізм і т. п. У всіх словниках миру слово “катастрофа” тлумачиться майже однаково: перелом, переворот, згубний випадок, подія, що порушує звичайний плин життя людини.
Цей мій невеликий
Фільм “Холокост” про винищування нацистами євреїв підказав назву цього типу подій. Холокаст – це події, що включають у себе жахи від загибелі Помпеи до сучасних воєн. Всі ці катастрофи, оформлені в художній або дослідницький матеріал, приваблюють нашу увагу. Я знаю людей, які з нетерпінням очікують телепередачу “Катастрофи тижня” або які-небудь невідомі кадри жахів чеченської бойні. Виключенням на якийсь
Видимо, зіграв роль момент абсолютного діставання, адже ні відстань, ні товсті стіни від ядерної смерті не рятують. Але пройшло небагато часу, і процес приваблювання почався й у відношенні цієї жахливої катастрофи століття. Поки це проявляється в прагненні деяких журналістів і письменників показати свою небайдужість до світових проблем, у викритті винних, але, видимо, незабаром з’являться або, може бути, уже з’явилися (я просто не в курсі) художні Твори на цю тему
Але повернуся до літератури. Ще Лермонтов ремствував у своєму вірші “Пророкування” на якесь всеохоплення й владу зла на землі:
Коли дітей, коли безневинних дружин,
Низвергнутий, не захистить закон;
Коли чуму від сморідних мертвих тіл
Почне бродити серед сумних сіл,
Щоб хусткою з хатин викликати
И стане глад цей бедний край терзати;
И заграва офарбить хвилі рік;
У той день з’явиться потужна людина,
И ти його довідаєшся – і зрозумієш,
Навіщо в руці його булатний ніж,
И горі для тебе – твій плач, твій стогін
Йому тоді здасться смішний
Зображуючи жах катастрофи, поет не уник моментів красивості – “И заграва офарбить хвилі рік”, “У той день з’явиться потужна людина”. По-моєму, самого поета приваблюють образи сверхкрасоти й надлюдини, хоча ясно, що вони значать для людства
Олександр Блок відкрив, по-моєму, новий тип катастрофічної краси. Це – краса гарного, хоча й жахливому пророцтві, краса катастрофи, що як би відкриває двері в інший світ. Наприклад, цикл “Арфи й скрипки”:
Він занесений – цей жезл залізний
Над нашої головою. І ми
Летимо, летимо над грізною безоднею
Серед тьми, що згущається
Але чим поле неукротимей,
Чим ближче веянье кінця,
Тим осяйніше, тим зримей
Сяйво Її особи
Але однаково я вважаю, що для морального сприйняття життя й навколишнього світу приваблювання жахливим нічого не дає. Тільки лише будить у людині гострі відчуття. Мабуть, таке “приваблювання” наносить також відома моральна шкода. Зараз засобу масової інформації процвітають в “жахливому”.
Оточеною такою інформацією, людина може зрештою прийняти все це за норму життя. Я б такої норми не бажав нікому
(2 votes, average: 3.00 out of 5)