Ідеальний образ учителя майбутнього в сучасного учня формується сьогодні. Сьогоднішні школярі – це майбутні батьки, які будуть формувати подання про вчителя в наступного покоління. Таким чином, суспільство, як би постійно запізнюється.
Який же вихід? Може бути, необхідно починати міняти сформований стереотип у суспільстві вже сьогодні? Яким образом?
По-перше, повинні відбутися якісні зміни в утворенні педагога. Акценти в утворенні майбутнього вчителя повинні зміститися убік психолого-педагогічних дисциплін, можливо, необхідне
Про цю якість учителя, як одному з найважливіших, говорить Ф. Н. Гоноблин у своїй книзі “Нариси психології радянського вчителя”: “предметом діяльності педагога є живі люди з їх сложнейшим різноманітним і мінливим психологічним миром”. Учитель – це покликання, учителювання – це служіння, а не робота. Тому вчитель повинен працювати не заради заробітку, не для виживання або їжі, а для виконання своєї місії на землі
Ідеальний учитель – це такий, для якого вчителювання – зміст життя Його вища
Тому ми опустимо в наших міркуваннях необхідність матеріальної бази, про яку повинне піклуватися державу, а значить – міністерство утворення, його нижчі підрозділи, у тому числі департамент і директор, а також цивільне суспільство, у тому числі спонсори й меценати. Справа вчителя – учити, а справа суспільства – дати вчителеві гідні засоби ксуществованию.
И більше не будемо до цього вертатися Ідеальний учитель ніколи не самий яскравий
Він взагалі не повинен бути яскравим, тому що він тільки передає через себе послання учневі
И послання це – не тільки сума знань, але в першу чергу відношення до миру, до людей, до країни, до життя в колективі. Як отут не згадати образ Учителя, виведений у романі братів Стругацких “Обтяжені злом”: “Пам’ятаю, як мені було страшно. Зуб на зуб не попадав. Напевно, так почувають себе перед стратою. Ні однієї жилки не було спокійної в моєму тілі.
Г. А. обійняв мене за плечі й пригорнув до себе. Він був гарячий, надійний, твердий і в той же час такий маленький, такий щуплий, такий незахищений, і я вперше виявив, що я адже на цілу голову длиннее його й удвічі ширше в плечах”
Для шкільної системи ідеальний учитель – це людин, що може влитися в педагогічний колектив, не буде конфликтовать у ньому, буде смиренно заповнювати всі документи, брати участь у необхідних зборах, проходити – знов-таки смиренно – всі курси підвищення кваліфікації, та інші заходи вищих органів…У якого в класі не буде голосних подій, а діти будуть із задоволенням іти на його урок і без стресів виходити після нього… В ідеалі, цей ідеальний учитель зауважує трохи учнів, які можуть глибоко освоїти предмет і тренує їх для участі й гарних результатів у предметних олімпіадах. Через деяку кількість років цей ідеальний учитель одержить вищу категорію, і буде мати право розповісти про своїй “унікальній методиці”, про наробітки… Але краще знову не йти на конфлікти й не витикатися.
Уже краще його вибирають, чим – він доводить. У цій ситуації краще б все-таки сказати правду: це не ідеальний, а зручний учитель
Але безконфліктність, беспроблемность – не самий головний критерій соціальної корисності. Зручності – так. Ідеальний учитель не може бути взагалі, він може бути для конкретної людини
Учитель – це така істота, що у потрібний момент дає поштовх до розвитку, це те, що будить сплячого до пильнування, хто змушує бути уважним, активним, живим. Чому у визначенні написана “істота”? Тому що воїн може вчитися в журавля й у сосни, у змії й у кішки… І, проникаючи в суть, осягаючи свого “учителя”, воїн, тобто жива людина, що не спить, а бодрствующий, що осягає, здобуває необхідне для життя властивість
Ідеальний учитель розуміє, що він не вставить учневі свої мозки й не проживе за учня його життя, а тому доблесть учителі – зробити учня самостійним, відповідальним, стійким до життєвих випробувань (і негодам, і славі, удачі). Саме це, а не сума знань, є квінтесенцією теперішнього вчителя. Уміння передати суму знань – це необхідне, але недостатня умова, щоб уважатися ідеальним учителем
Ідеальний учитель будить у дитині учня, а потім ростить із нього собі співрозмовника. Тому, якщо в батька й учителя не збігаються координати, учитель мимоволі віддаляє дитину від сімейних ідеалів. У цьому трагедія, як учителі, так і батьків.
У початковій школі ідеальний учитель – це улюблений учитель. У початковій школі – особливо, коли ми почали приймати дітей у шість років – ідеальний учитель – це добра людина, що обожнює дитячу метушню й шум, якому подобається возитися із цими дітьми, і який буде в собі перевіряти, що потрібно кожній дитині, щоб полюбити школу й освоїти знання, щоб хотіти вчитися. Адже саме такі розвинені, що вистачають інформацію й бажають освоїти мир діти потрібні в середніх класах школи
Ціль учителі початкової школи – сформувати в дитини бажання вчитися (а не відбити в нього це бажання) і дати йому необхідний для цього апарат (уміння читати, уважати, писати).
Помітьте – в ідеального вчителя пріоритети у формуванні дитини йдуть саме в такій послідовності – спочатку – мотивація, потім – засоби, технічна частина. При цьому ідеальний учитель завжди відстежить, коли той або інший щабель мотивації вже сформувався, і треба відкривати дитині нові обрії. Втім, ідеальний учитель зробить і інше. Він закохає учнів у свій клас. Він покаже цінність кожної дитини.
Він виявить його интересность і потреба, а значить – розів’є індивідуальні якості учня. Що повинне бути цікаво вчителеві?
Ідеальному вчителеві цікавий процес. Він не стурбований проміжними результатами. Йому цікаві зміни дитини, і вчитель дивується й радується цим змінам. Дитина довіряє тому, що він дійсно цікавий учителеві
(2 votes, average: 4.00 out of 5)