Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790-1865)
П. П. Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. у м. Городище на Черкащині в сім’ї священика. Вчився в Київській академії (1801-1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині.
У 1817 р. вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже наступного року викладає тут польську мову. У 1821 р. Гулак-Артемовський захистив магістерську дисертацію на тему: “О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о
Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській академії. З перших його поетичних спроб збереглися лише два віршових рядки з переспіву поеми Буало “Налой” (1813). Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський розпочинає після переїзду до Харкова (1817) – під час навчання і викладацької роботи в університеті.
Підтримує дружні стосунки з Г. Квіткою – Основ’яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та ін., виступає на сторінках “Украинского
ЗВЕРНИ УВАГУ
Спираючись на літературні зразки попередників в українському і світовому байкарстві та на фольклорні традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні, самобутні вірші, йдучи від просторої байки-казки через байку-приказку (цю традицію продовжив Л. Боровиковський) до власне байки, з якою згодом успішно виступили в українській літературі Є. Гребінка й особливо Л. Глібов.
У 1818-1819 рр. Гулак-Артемовський друкує в “Украинском вестнике” переклади прозових творів, критичних статей польських письменників.
1819 р. – російський переклад із польської мови “каледонской повести” (шотландської) “Бен-Грианан” (“Украинский вестник”); нарис “Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)”.
1817 р. – “Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)”, оригінальний вірш українською мовою.
1818 р. – “казка” “Пан та Собака” (“Украинский вестник”), написана на основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького “Pan і Pies” та окремих епізодів іншого його твору – сатири “Panniewart slugi”. Ця “казка” Гулака-Артемовського відіграла помітну роль у розвитку жанру байки в Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова) байка, написана зі свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову.
1819 р. – письменник опублікував в “Украинском вестнике” ще дві байки – казку “Солопій та Хівря, або Горох при дорозі” і побрехеньку “Тюхтій та Чванько”.
1820 р. – цикл байок-приказок: “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун”, “Лікар і Здоров’я” (першоджерело – приповідки І. Красіцького).
У 1827 р. Гулак-Артемовський написав ще три байки – “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці”. Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського також пов’язаний з творчістю Красіцького.
Не останню роль у пошуках письменника відіграло читання ним в університеті лекцій з естетики, які він готував один час за книгою
О. Галича “Опыт науки изящного”, де були викладені основні положення романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори Жуковського, визначалися нові жанри – романтична балада, поема, романс тощо.
1827 р. – виступ на сторінках “Вестника Европы” із “малоросійськими баладами” “Твардовський” і “Рибалка”, якими представлено романтичну баладу різних тональностей.
“Твардовський” – це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича “Пані Твардовська”, основу якої становить досить популярна у слов’янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові. Балада “Твардовський” користувалася значним успіхом у читачів.
“Рибалка” – переспів однойменної балади Гете (ще раніше її переклав російською мовою Жуковський), має вже виразно романтичний характер.
З кінця 1820-х рр. Гулак-Артемовський відходить від активної літературної діяльності, пише лише принагідно, здебільшого у зв’язку з пам’ятними подіями в його службовому і родинному житті.
В останні роки Гулак-Артемовський написав низку ліричних медитацій у народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не друкувалася) – “Не виглядай, матусенько, у віконечко”, “До Любки” (перекладений російською мовою О. Фетом), “Текла річка невеличка”.
Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський і літературним життям, захоплюється творами Шевченка, підтримує зв’язки з російськими, українськими, польськими діячами культури (він познайомився в Харкові з А. Міцкевичем, із яким певний час підтримував дружні стосунки),турбується про видання творів окремою книжкою. Його обирають членом кількох науково-літературних товариств, зокрема “Московського товариства аматорів російської словесності”, “Королівського товариства друзів науки” у Варшаві.
ЗАПАМ’ЯТАЙ
Основні твори: байки “Рибалка” (“Селяни і Ріка”), “Ведмежий суд” (“Селянин і Вівця”), “Грішник”, збірка “Рассказы пирятинца”, повісті “Лука Прохорович”, “Верное лекарство”, “Сила Кондратьев”, фізіологічні нариси “Петер-бургская сторона”, “Провинциал в столице”, “Хвастун”.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Велику роль відіграв Гребінка в житті, творчому становленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій половині 1836 р. Він брав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі. На літературних вечорах у Гребінки Шевченко дізнається про новини тогочасного російського й українського літературного життя, зближується з багатьма прогресивними діячами російської культури, зокрема майбутніми петрашевцями М. Момбеллі та О. Пальмом. Особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840 р. з його допомогою побачив світ “Кобзар” Шевченка.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)